виховні години

 

Січень

 

Державний навчальний заклад

"Запорізьке машинобудівне вище професійне училище"

 

 

 

 

 

 

 

ВИХОВНА ГОДИНА

«22 січня  -День Соборності України »

 

 

 

Підготовлено

класним керівником

групи №19/20

Пахар Т.В.

 

 

 

 

 

 

Мета: Поглибити знання учнів про історію виникнення свята Соборності України. Пригадати ст. 20 Конституції України. Ознайомити з цікавими фактами про Україну. Виховувати патріотичні почуття та повагу до державної атрибутики. Викликати інтерес до вивчення історії України.

                                  

 Хід виховної години

  
Це свято відзначаємо щороку в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.

Історія свята 
У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. 
Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба українського народу за соборність своїх земель. 
Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. Західноукраїнські землі входили до складу Австро-Угорщини, але, на відміну від східних земель, тут українці мали ряд політичних свобод і всебічно розвивали культурне та громадсько-політичне життя. 
З початком Першої світової війни у Галичині було створено Головну Українську Раду (пізніше - Загальна Українська Рада), яка відстоювала інтереси українців. 9 жовтня 1918 р. на засіданні австрійського парламенту майбутній глава уряду ЗУНР К.Левицький висловив загальне прагнення галицького народу до Києва. 20 жовтня 1918 р. на багатотисячній маніфестації у Львові відомий західноукраїнський політичний і громадський діяч С.Вітик закликав до негайної злуки з Великою Україною.

Підвищений інтерес до соборності серед громадсько-політичних діячів Галичини був невипадковий. Передбачаючи швидкий занепад Австро-Угорщини, українці боялися, щоб Галичина не відійшла до складу Польщі. Тому 18-19 жовтня 1918 р. у Львові відбувся з'їзд політичних і громадських діячів українських земель у складі Австро-Угорської імперії, на якому було створено Українську Національну Раду. З'їзд від імені Ради видав постанову, яка окреслювала українську етнічну територію в Австрії та зазначала, що "...ця українська національна територія стає українською державою". На жаль, така заява не мала практичного значення, і важлива лише як вияв політичної думки і волі українців Галичини. 
У середині листопада 1918 р. Австро-Угорська імперія розпалась під впливом революційних подій у країні. І вже 1 листопада війська Української Національної Ради захопили Львів, проголосивши створення Української держави. А 13 листопада за новоутвореною державою закріпилася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Тож одним із найважливіших завдань уряду ЗУНР було об'єднання усіх українських земель в одну державу. Але поки гетьман Павло Скоропадський володарював у Києві, ця мета була недосяжною. 
Ситуація змінилася, коли на зміну гетьманату до влади прийшла Директорія, було відновлено Українську Народну Республіку та її закони. Як можна було сподіватись, Директорія поставилась дуже прихильно до ідеї соборності. Як наслідок ініціатори об'єднавчого руху представники Державного Секретаріату ЗУНР - Дмитро Левицький, Лонгин Цегельський, члени Директорії Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Панас Андрієвський, Федір Швець 1 грудня 1918 року підписали у Фастові передвступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одній державі. Обидва уряди зобов'язувалися в найкоротший час здійснити це об'єднання. Даний договір, викликавши схвалення українського загалу, став, по суті, першим і основним актом соборності. Після нього значно активізувалася боротьба за ідейно-політичну і територіальну консолідацію українців усіх земель. Перше рішення у цьому напрямі зробила Українська Національна Рада, яка 3 січня 1919 року одностайно прийняла ухвалу про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою. 
Об'єднавчий рух, який наприкінці 1918 - початку 1919 року охопив майже всю Україну, досяг свого апогею і в двадцятих числах січня перемістився в столицю УНР. Київські видання друкували численні статті, інформації, інтерв'ю, присвячені об'єднанню українських республік. 
Директорія і Рада Народних Міністрів призначили урочисте святкування об'єднання УНР і ЗУНР на 22 січня. Мабуть, це було не випадково, бо вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалась самостійною, незалежною державою. Отже, він мав стати днем подвійного всенародного свята - Незалежності й Соборності. 
І ось настав день, за який українці боролись упродовж багатьох століть. Уранці 22 січня біля святої Софії було велелюдно. Вхід з Володимирської вулиці прикрашала тріумфальна арка з гербами історичних земель України. Під звуки оркестру крокували військові підрозділи. Урочистості розпочав заступник президента ЗУНР Лев Бачинський, який нагадав про традицію "одного нерозривного тіла" від Володимира Великого до "великих гетьманів". Держсекретар Лонгин Цегельський оголосив вірчу грамоту президії Української Національної Ради й передав її голові Директорії Володимиру Винниченку, який привітав галицьких делегатів, наголосивши на непересічному значенні Акта соборності. Представник Директорії Федір Швець виголосив великі слова: 
"Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України - Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна - в одну Велику Україну… 
Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу". 
Усвідомлюючи суспільно-політичне значення цієї події, керівництво Директорії подбало, щоб прийняття Акту Злуки стало величною маніфестацією єднання східних та західних українських земель, днем народження єдиної незалежної соборної держави. Сценарій урочистостей розроблявся під керівництвом міністра освіти Івана Огієнка, а режисурою опікувався корифей українського театру Микола Садовський. Особливої значущості події надавала присутність усього керівництва УНР, представників ЗУНР, делегатів Трудового конгресу, духовенства, військової старшини, іноземних дипломатів та великої кількості людей. Це була велика, урочиста, єдина в своєму роді історична маніфестація братерства українського народу. Вона не лише справила велике враження на всіх учасників, але й почала нову добу в житті народу. Ця заява єдності всього народу назавжди знищила штучно збудований фізичний і духовний кордон між його гілками. З того часу вже стали марними спроби наново поставити той штучний кордон. І в цьому велика заслуга творців Акту Соборності 22 січня 1919 року. 
Таким чином, вперше за шістсот років був зроблений серйозний крок до об'єднання більшості етнічних українських земель в єдину державу. 
На жаль, у тих складних внутрішньо- та зовнішньополітичних умовах так і не вдалося завершити об'єднання порізнених частин України. Вже через кілька місяців після проголошення об'єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, Буковину - румуни, а Закарпаття - Чехословаччина. Велику шкоду соборності завдав і внутрішній стан українства: розкол на непримиренні політичні табори, міжпартійна і внутрішньопартійна боротьба, громадянська війна на Наддніпрянщині та ін. 
Так, тоді, в 1919-му, Україна не змогла відстояти свою незалежність. Однак, незважаючи на невдале завершення об'єднання двох республік, значення Акта надзвичайно важливе, оскільки він наочно показав безперспективність спроб роз'єднати український народ, протиставити українців один одному, змусити їх служити чужим для них інтересам. Він став етапом становлення і розвитку української державності. Перший Президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський зазначав: "Які б тяжкі проби не судила переходити Україні й українському народові історична доля, які пертурбації не лежали б ще перед ними, великі часи Української Центральної Ради і її акти зостануться великою епохою їх розвою, твердою підставою національного будівництва". 
Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українців. Справжню єдність народу у боротьбі за незалежність продемонструвала світові Україна 21 січня 1990 року. Так, знаменним етапом піднесення духу свободи став "живий ланцюг" між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки. Ось як описував ті події один із учасників: "Живий ланцюг справив на мене неповторне враження. Народ був у надзвичайному піднесенні, навкруги дзвеніли патріотичні пісні. Раз у раз лунали здравиці на честь українського народу. Над головами у височині витав дух свободи". 
Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України. Утворення незалежної Української держави в 1991 році знаменувало початок якісно нового етапу в утвердженні суверенітету і соборності українських земель. Винятково важливим політико-правовим чинником на цьому шляху стали результати загальноукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, в ході якого за підтвердження Акта проголошення незалежності України висловилося 90,92 % виборців. 
День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли був підписаний відповідний Указ Президента України. Згідно з цим документом 22 січня - день, коли був проголошений в 1919 році Акт Злуки, встановлено Днем Соборності України. 
Ніби звертаючись до нас, один з творців Акту Злуки, державний секретар ЗУНР 
Лонгин Цегельський говорив про день 22 січня: "Це така дата, що її виучувати 
будуть напам'ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата 
Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування 
Січі". Його слова стали справді пророчими.

22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув'язнили в радянському концтаборі).

22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.

22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши "живий ланцюг" від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності. 

Робота з Конституцією України 
Стаття 20 
Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. 
Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтою кольорів. 
Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. 
Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України). 
Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. 
Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. 
Столицею України є місто Київ.

Вікторина 
1. Назвіть один із найдавніших знаків, який є гербом України. 
(Тризуб) 
2. Коли було прийнято постанову про Державний прапор України і якого він кольору? 
(28 січня 1992 p., жовто-блакитний) 
3. Як називається Гімн України? 
("Ще не вмерла Україна") 
4. Хто є автором слів Гімну України? 
(Павло Чубинський) 
5. Назвіть український Національний герб. 
(Тризуб) 
6. Назвіть найбільшу святиню українського народу в музичній символіці. 
(Гімн) 
7. Назвіть композитора, який вірш П. Чубинського поклав на музику, цей твір невдовзі став гімном. 
(Михайло Вербицький)

Цікава Україна

Найстародавнішим істориком на території України вважається один з античних науковців Сириек. У 1908 році на землях античного міста Херсонеса археологи знайшли стелу з текстом III ст. до в.е. Напис вдалося розшифрувати, і з'ясувалося, що стелу було встановлено на честь херсонесіта Сириска, сина Геракліда, увінчаного за історичні дослідження золотим вінком. Нині стела зберігається в Херсонському історико-архітектурному заповіднику в Севастополі.

Найдавніші згадки про пересилку вістей в території України належать до І тис. до н. е грецькі історики згаду-ють про передачу повідомлень у народів, які жили у Причорномор'ї, скіфів та сарматів.

Найбільшою битвою з XVII ст. до середин XX ст. є Берестейська битва 1651 року між Україною і Кримом з однієї сторони, і Річчі Посполитою - з іншої. У ній брало участь д 600 тис. воїнів. Тільки битви Другої світове війни, зокрема на Курській дузі, біля Москві Берліна мали більші масштаби

Поняття "Украйна" і "Русь" є тотожними Русь - давня назва України із столицею в Києві. 
Перша конституція України була створені І710 року гетьманом України Пилипом Орликом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Державний навчальний заклад

"Запорізьке машинобудівне вище професійне училище"

 

 

 

 

 

 

 

ВИХОВНА ГОДИНА

«29-січня –День пам’яті героїв Крут »

 

 

 

 

Підготовлено

класним керівником

групи №19/20

Пахар Т.В.

 

 

 

 

 

Мета: розширити знання учнів про трагічні події січня 1918 року під Крутами; на прикладі подвигу однолітків формувати й розвити мотивацію, спрямовану на підготовку до захисту Вітчизни; виховувати почуття патріотизму, поваги до історичного минулого українського народу, борців за  незалежність України.

 

 

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

 

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

 

Український народ щороку вшановує пам’ять молодих борців за волю, полеглих під залізничною станцією Крути. Ця битва, яку небезпідставно порівнюють зі всесвітньо відомим боєм під Фермопілами, стала символом героїзму та відданості Українській державі й національній ідеї, а її дата – 29 січня 1918 року – днем національної трагедії.

 

 25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла віддавати свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо під проводом лівого есера Муравйова на Київ.

 

300 українських юнаків-добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому полі нерівний бій із майже п’ятитисячною армією більшовиків. Основу українських добровольців складали бійці створеної за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи імені гетьмана Б.Хмельницького та Студентського куреня імені Українських Січових Стрільців – переважно студенти Київського університету, Київського політехнічного інституту та учні старших класів київських гімназій.

 

 

Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

На порох стерти, перебити! –

Іде на Київ Муравйов.

 

Полків його не зупинити,

Та рано тішитесь, кати:

Коли стають до зброї діти,

Народ цей – не перемогти.

В мороці неладу, в пітьмі підлот –

Ваші пісні молодечі,

Лет ваш орлиний, нестримний лет,

Лет крізь вітри і хуртечі.

 

Що там, що вперше з рушницею йти

Що там, що тому п’ятнадцять, –

Так хороше вам на ворога йти,

 

Співом гучним захлинатись.

Хай вам вітри вибігають на шлях,

Просять вернути, голосять, –

«Щоб наша доля…» – лунає в полях,

«Щоб краще в світі жилося».

 

300 юнаків – цвіт тодішньої української патріотичної молоді – поклали буйні голови, захищаючи від інтервенції Українську Народну Республіку.

А що було під Крутами? Хто були ті юні завзятці? Якої вічної нагороди сподівались юнаки, вирушаючи в бій? Чи вони вірили в свою перемогу? Чи сподівались на свою силу? Ой ні! Чи то були козаки, окурені порохом, призначені до військової справи? Ні, ні. То були гімназисти і молоді студенти, не призначені до військової справи. Вони не визнавали ні права війни, ні права смертної кари. Їх душам було огидне всяке  насильство, убивство, бій.

 

    Бій під залізничною станцією Крути належить до однієї з найбільш трагічних сторінок української історії. Але трагедія була не лише в тому, що під Крутами загинув цілий Студентський Курінь. Справа, за яку вони полягли, є справді священною, тож  смерть трьохсот борців на полі бою не можна сприймати лише як трагедію. Трагедія полягала в тому, що внаслідок тодішньої політики Українського Уряду українська держава лишилася без своєї збройної сили, без армії. Трагедія була в тому, що на розпачливий заклик Уряду, виданий до українського народу в останні хвилини («Бороніть Україну в небезпеці! Московська армія наближається до Києва!»), відгукнулися лише студенти, які й виступили захищати Україну.

   У такий вирішальний для Української Держави час, український уряд, не маючи дисциплінованого, готового до рішучого спротиву війська, залишився безборонним. Тому з початку січня 1918 року в Києві почалося формування Студентського куреня Січових Стрільців, а водночас і Гайдамацького коша.

      Молодь Києва щиро відгукнулася на відозву організаційного комітету Студентського куреня. У другій половині січня до Січових Стрільців було записано 300 осіб, виключно з добровольців-студентів вищих шкіл Києва, учнів вищих класів українських гімназій, невеликого складу Першої української юнацької військової школи та кільканадцятьох слухачів школи військових лікарських помічників, найстаршому з яких – 21 , молодшим по 14-16 років.

 

   . 27 січня 1918 року виїхали молоді вояки з Києва – в напрямі Бахмача, та доїхали тільки до малої станції Крути (залізнична станція між Бахмачем і Ніжином). Далі був ворог. Тут висіли й окопались молоді юнаки, тут і зав’язався бій із вимуштруваним та добре озброєним ворогом.Бій розпочався о 12 годині дня і фактично безперервно тривав до пізнього вечора. Юнаки мужньо відбивали атаку ворога, не залишаючи своїх позицій. Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували ворожі напади. Проте невдовзі, скориставшись кількісною перевагою, наступаючі зламали оборону і почали оточувати українські частини. Розуміючи безвихідність свого становища, бійці Студентського куреня пішли в атаку і були майже всі знищені. 27 студентів і гімназистів (серед них: Лизогуб, Попович, Шульгін, Кальченко, Ганкевич та інші ) були захоплені і замордовані.

 

Тут юнь прекрасна і свята

 

Встелила землю в мить єдину…

 

 Це був перший і останній бій юних захисників української незалежності, а для більшості – перша і остання у їхньому житті ніч, проведена поза батьківським домом.Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі. Коли армія УНР повернулася, на полі було зібрано кілька десятків тіл полеглих і перевезено їх до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. 19 березня їх було поховано в братній могилі на Аскольдовому цвинтарі. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним.

 

 

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів-українців,

Славних молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадницька рука?

Квітне сонце, — грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся воїн?

Боже, покарай!

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих.

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх.

 

Павло Тичина, 1918 рік

 

 У наших предків був звичай: у день поминання могили мертвих устеляти квітами і запалювати свічки. Запалимо й ми свічки в пам’ять загиблих у боротьбі за утвердження незалежної України юнаків.

 

 

Триста їх, як цвіт рясний, весняний,

В снігових заметах залягло:

В їх серцях одне палке бажання

Й в лютий холод полум’ям цвіло.

 

 

Вшануємо пам’ять героїв, замордованих під Крутами, хвилиною мовчання

 

 Трагічна загибель студентського куреня стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежну Україну. Подвиг українських юнаків, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі…

 

Вони – студенти, курсанти, школярі – виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім’я волі свого народу. У масштабах всесвітньої історії ця битва, може, й  незначна. Вона не є зразком військового мистецтва. Проте вона – символ нескореного духу нашої нації.

 

Любіть Україну, як вірні сини,

Віддати життя їй готові,

Як юні сини, що життя віддали

Під Крутами всі, як Герої…

 

Василь Криволап.

 

Використані джерела

 

Позакласні заходи з історії / Автор-упорядник Ф.Л. Левітас. – Х.: Вид. гр. «Основа», 2004. – 160 с.

Новітня історія України. Частина перша. 1914-1939. Підручник для 10 класу. – К.: Генеза, 2011 – 352 с.

Сергійчук В., Гаврилюк Я. Героїка трагедії Крут. – К.: Городенський, 2004.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Державний навчальний заклад

"Запорізьке машинобудівне вище професійне училище"

 

 

 

 

 

 

 

ВИХОВНА ГОДИНА

«Протидія булінгу в учнівському середовищі»

 

 

 

 

Підготовлено

класним керівником

групи №19/20

Пахар Т.В.

 

 

 

 

 

«Профілактика булінгу –стоп насиллю»

Мета: розширити знання учнів про їхні особисті права, ознайомити з термінологією насильства, сформувати уявлення про різноманітність проявів насильства, формувати навички безпечної поведінки, орієнтувати учнів на повагу до думки іншої людини, права приймати своє рішення.

 

Насильство можна визначити, як дію або бездіяльність однієї людини на іншу, що завдає шкоди здоров’ю як фізичному, так і психологічному, принижує почуття честі та гідності.

Насильство можна визначити, як фізичну, психологічну, сексуальну або іншу дію чи комбінацію цих дій однієї особи на іншу, що порушує гарантоване Конституцією України право громадянина на особисту недоторканість.

Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї стосовно іншого члена сім’ї, якщо дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю.

Реальна загроза вчинення насильства в сім’ї – погроза вчинення одним членом сім’ї стосовно іншого члена сім’ї умисних дій, якщо є реальна підстава очікувати її виконання.

В основному виділяють 4 види насильства: фізичне, психологічне, сексуальне, економічне.

 Фізичне насильство в сім’ї – умисне завдання одним членом сім’ї  іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, заподіяння шкоди його честі і гідності.

Сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена сім’ї.

Психологічне   насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисне спричинюється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.

Економічне насильство в сім’ї – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу чи іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Пам’ятайте, що не слід чекати поки словесні погрози переростуть у фізичне насильство.

Ви можете убезпечити себе ще до фізичних проявів та розпізнати агресора/ку. Сигналом для вас можуть слугувати: спроби задушити вас, вчинення невдалих спроб суїциду (як один з різновидів маніпуляції), вбивство домашніх тварин, насильство щодо дітей.

Також слід бути обережними з тими, хто мав досвід застосування зброї проти інших та наразі має доступ до будь-якого виду зброї, а також з тими, хто ґвалтував когось або має потребу завдавати біль та ображати інших.

 

Місце, де може відбуватися насильство?

(Вдома, у сім’ї, на вулиці, на роботі, у навчальному закладі та ін.)

Хто потерпає від насильства?

Жінка, чоловік, дружина/чоловік, молодь, неповнолітні, діти, батьки, родичі, немічні/інваліди, усиновителі, усиновлені, сестра, брат та ін.

Потерпіти від насильства може будь-яка людина! 

Роздум на тему: Як би ви почувалися, коли б…» 

Мета: навчити думати про наслідки знущання, нехтування та інші види неприхильного ставлення; розпізнавати свої та чужі почуття і налагодити зв'язок між ними.

Учні записують на картках слово, відповідне їхньому станові в запропонованих обставинах: як би вони почувалися, коли б … (для кожної з описаних ситуацій). Спонукайте групу щоразу використовувати інше слово, якщо це можливо. Прочитавши опис ситуації, попросіть учнів: 

1) підняти власну картку почуттів  і подивитися на картки інших учнів у колі; 2) зазначте, що в різних учнів одна й та сама подія може викликати безліч почуттів, тів, причому всі вони обґрунтовані, бо кожен сприймає ситуацію по-своєму.

Як би ти почувався, коли б…

·         Хтось кепкував із твоєї зовнішності?

·         Ти виграв головний приз змагання?

·         Тебе останнього запросили до спортивної команди?

·         Схвалили якусь твою діяльність?

·         Хтось образливо тебе назвав?

·         Хтось допоміг тобі розв’язати проблему?

·         Ніхто не хотів із тобою спілкуватися?

·         Хтось прийняв тебе в свою компанію?

·         Ти не мав що їсти і був змушений жебракувати?

·         Хтось узяв тебе за руку чи обійняв, коли ти був наляканий або почувався самотнім?

ЯК БЕЗПЕЧНО ПІТИ ВІД ЛЮДИНИ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ НАСИЛЬСТВО

Якщо ви зазнали будь-якого з видів насильства або розумієте, що існує загроза його скоєння, пам’ятайте, що найголовніше правило – НЕ МОВЧАТИ!

Розкажіть друзям, знайомим, сусідам або родичам про такі факти. Попередьте їх про можливу небезпеку та попросіть звернутися до поліції в разі необхідності. Тримайте постійний контакт із довіреною особою, щоб вона знала, чи все у вас гаразд.

Якщо у вас не має можливості розповісти про насильство знайомим, то ви завжди можете звернутися на гарячу лінію 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер) з будь-якого телефону по всій території України. Лінія є безкоштовною, анонімною та конфіденційною. 

Тут вам порадять, що робити у вашій конкретній ситуації в конкретний момент. Якщо насильство відбувається безпосередньо в момент дзвінка, вас одразу перемкнуть на поліцію. У деяких містах України можна також зателефонувати до мобільної бригади соціально-психологічної допомоги. 

Але пам’ятайте: якщо ви шукаєте подібну інформацію вдома, то після цього слід видалити історію переглядів у інтернеті.

Продумайте свій план дій: підготуєте сумку з необхідними речами, документами (паспорт, свідоцтво про народження дітей, свідоцтво про право власності на майно), грошима, ювелірними виробами, які можна продати в разі необхідності, ліками. Вивчіть на пам'ять телефони відповідних служб та ваших довірених осіб на випадок, якщо ви залишитесь без свого телефона.

Спробуйте знайти місце, де б ви могли сховатись. Пам’ятайте, що головне правило надійної схованки – це таємність. Людина, яка здійснює домашнє насильство, не повинна знайти вас там, а знайомі, які зголосилися допомогти, повинні мати змогу захистити вас. Перед тим як піти від людини, що завдає вам шкоди, слід видалити все електронне листування, історію переглядів в інтернеті та знищити будь-які паперові нотатки, які можуть допомогти знайти вас.

Куди звернутися, якщо насильство відбулося або може відбутися?

Також потрібно поскаржитись на домашнє насильство в поліцію - можна зателефонувати на 102 або залишити заяву у дільничного інспектора.

Якщо тривалий час проти вас здійснювалося фізичне насильство, необхідно зняти побиття. На судмедекспертизу вас може направити дільничний інспектор або інший співробітник міліції районного відділення, до якого ви звернетесь із заявою про насильство.

Письмова заява подається на ім’я начальника державного правоохоронного органу. В ній коротко та чітко вказуються всі обставини справи та висловлюється конкретна вимога стосовно наслідків заяви. Письмова заява може бути надіслана як цінний лист із повідомленням про доставку чи подана особисто, але обов’язково на копії, яку ви залишаєте у себе, повинен стояти вхідний номер та дата отримання вашої заяви правоохоронним органом.

Можна також самостійно звернутися для проходження платної судово-медичної експертизи. 

Після того як поліція оформить ваші документи, вас можуть прихистити у притулку, які вже зараз є майже в кожному місті, а згодом їхня кількість має зрости, як це передбачено новим законодавством із протидії насильству.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лютий

 

Державний навчальний заклад

"Запорізьке машинобудівне вище професійне училище"

 

 

 

 

 

 

 

ВИХОВНА ГОДИНА

«17 лютого –Всесвітній День доброти »

 

 

 

 

Підготовлено

класним керівником

групи №19/20

Пахар Т.В.

 

 

 

  Це ще дуже молоде свято з’явилось дякуючи ініціативі міжнародних благодійних організацій і призначення його - об’єднати під гаслом доброти усіх людей планети незалежно від їх національності, громадянства, віросповідання. 

  Починалася історія свята у США, а сьогодні воно вже має світове значення. День спонтанного прояву доброти найбільш відомий в країнах Західної Європи та США. В цей день в багатьох містах відбуваються благодійні заходи та марафони, участь в яких беруть відомі актори, громадські та політичні діячі. В Україні це свято ще мало відоме. Тож давайте і ми підтримаємо цю ланцюгову реакцію доброти!      

  Добро не можна побачити, але його можна відчути. Відчути в добрих вчинках, словах, обіймах, в очах та усмішках людей. Кожна людина сама вирішує, яким чином дарувати добро. Хтось приходить на допомогу в скрутну годину. Хтось скаже лише одне слово, від якого стає спокійніше та легше на душі. Хтось ласкаво усміхнеться тобі.

 

«Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах вітаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти»

 

  Ніколи не забувай про людей, які знаходяться поруч! Віддаючи добро, ти отримуєш набагато більше.  Твій вогник добра зростатиме та зігріватиме все більше людей. Доброта здатна зцілити  від душевних мук і недуг кожного, хто її проявляє. Навряд чи хтось мріє бачити свою дитину злою,егоїстичною,чи яка розповсюджує навколо себе лихо. Утім, злі люди зовсім нерідкість на даний час. Ми можемо пригадати когось із свого оточення, хто нам зробив зло, а задумаймося, що й самі ми деколи аж ніяк не є втіленням добра. Проте, якими б різними не були уявлення у людей про добро(адже кожен з нас має власну думку) його потрібно творити! Це єдине, що нам залишається, в умовах сьогочасної світової кризи. Адже якщо ми почнемо робити добро один одному, то разом подолаємо цю проблему.

Добро має здатність бути щедрим та не потребує нагороди. Справжнє добро можливе тільки за умови великого душевного багатства. Хто щедро робить добро, у відповідь отримує ще більше.

Добра людина схожа на ясне сонечко, тому що всіх вміє зігріти своєю любов’ю , турботою, ласкою, щирістю та щедрістю. І щоб жилося усім нам добре, у мирі і злагоді, необхідно щохвилини, щоденно творити добро!

Завжди пам’ятайте, що і зараз, і у майбутньому щоб бути людьми з красивою доброю душею, в якій немає місця підлості і заздрощам, лицемірству і злості. Живіть так, щоб людям було добре поряд з вами, даруйте добро і воно повернеться до вас сторицею!

Людина приходить у світ для добра. Вона наділена розумом, тому може дуже багато чого навчитися, здатна творити сама свою долю. Але щоб бути господарем власної долі, їй потрібно з дитинства вчитися, багато працювати над собою, гартувати волю і характер, набувати добрих звичок, вдосконалювати дух і тіло, виробляти різні вміння і навички.

Все це під силу кожній людині, бо знання, вміння і навички самі не приходять, їх треба здобувати наполегливою працею. З дитинства людина повинна зайняти активну життєву позицію і досягати всього сама. І щоб жити в цьому багатогранному і складному світі гідно, треба багато чого навчитись, знати, вміти, а головне – бути доброю і мудрою людиною.

 

У світі завжди протилежності є:Хороший — поганий, є добрий і злий.

Та кожен життя проживає своє,

Як вміє. А ти в цьому світі який?

Ти радість даруєш, добро в світ несеш?

Та щиро й сердечно в біді співчуваєш?

Чи, може, з гординею в світі ідеш

Та зла своїм рідним та близьким бажаєш?

Ти, може, привітний і добрий з людьми,

Усмішку, як сонечко людям даруєш?

У світ для добра всі приходимо ми,

Можливо і ти добротою дивуєш?

Чи зло заподіяти всім норовиш:

Украсти, збрехати, образити можеш?

І з демоном зла ти по світу летиш…

Затям — так робити негоже!

Бо зло до серденька притягує зло,

Сім бід за собою людині приводить.

Не видумка це, а так завжди було.

Усім чорна сила в житті дуже шкодить.

Бо наслідки просто жахливі несе.

Загрожує бідами, карою висне.

То ж добре подумай і зважуй усе,

Чи варто в собі нести зло ненависне?

Кожен з нас розуміє, що таке доброта і що таке жорстокість і не хотіли б зустрітись у своєму житті з жорстокою людиною. Тому давайте поговоримо про те, як не стати жорстоким, а вирости добрим, чуйним, співчутливим до чужого горя.

Отож ,  уявіть себе добрими чарівниками. Ви творите добро і вам від цього приємно, ви набираєтеся нових сил!  Розплющіть очі, усміхніться, у вас – хороший настрій.

Не лінуйтесь робити добро,

Лише зла не бажайте нікому,

Бо воно, як велика гора,

Стане вам на шляхові земному.

І заступить навколишній світ,

Зробить серце жорстоким, холодним.

Ви з любов’ю живіть з юних літ,

Будьте чуйним, веселим і добрим.

 

 

 

І старайтесь робити добро

День і ніч, і у кожну хвилину.

Щоб серденько, як сонце, цвіло,

Це доброю робить людину!

Хай душа буде світлою в вас

Й промениться завжди добротою.

Йдіть робити добро! В добрий час!

І живіть в цьому світі з красою.

Правда в світі є дуже проста:

Сонце землю теплом зігріває.

А людину – її доброта,

І любов у житті прикрашає.

Крок за кроком, все далі і далі

 

Ми втрачаємо наше життя.

Чого варті ми без добра і моралі,

Без любові – найціннішого почуття?”

 

Добро, милосердя… Ми часто чуємо ці слова і навіть вживаємо їх у мовленні, іноді не відчуваючи всю глибину їх змісту. Якщо вдуматись, то можна сказати, що вони означають безцінні риси характеру, стан душі, певний комплекс реакцій, психологічний підхід не тільки до людей, які потребують допомоги, а й до всіх живих істот.

Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це в характері нашого народу.

 

Чи сонячне світло носити в душі

І радість та щастя усім дарувати.

Тому ти добро всім робити спіши —

Ти кращого, світлого, вищого вартий!

Краса людської душі — доброта

Освітлює дивним промінням людину.

Відому ця істина й дуже проста —

Добро накопичуй у серці невпинно!

Від сонця візьми промінець доброти

В долоньки свої — хай в них сонечко буде.

З любов’ю і ласкою в серці рости

І хай доброта розцвітає повсюди.

Найкращі у серці плекай почуття,

Щоб щирість і щедрість у ньому дзвеніла.

І людям даруй усміх свій, співчуття,

Бо в цьому — велика є сила!

Щоб ласку, щирість і любов відчули

Й купались в світлі щастя й доброти.

Щоб всі цю істину, як Божий день, збагнули

І доброту уміли в світ нести.

Бо всім приємно, щоб його любили

І приголубили, й розраду принесли.

Й слова найкращі часто говорили

І щоб у мирі завжди всі жили.

 

 

Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається людство.Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині. Невже для того, щоб відчути доброту наших сердець, потрібні землетрус чи Чорнобильська катастрофа чи війна.

На жаль, багато поряд із нами бідних людей, які з різних причин ледве виживають. Якщо кожен із нас буде небайдужим до чужого горя, то це полегшить їхнє життя. Коли ви закінчите школу, самі творитимете затишок

у нашій країні такий, щоб тепло було всім.

Приємно завжди поділитись

Своїм багатством і теплом,

Ясним промінчиком світитись,

Щоб затишно усім було.

Треба гаряче серце мати,

Не черствіє душа – в турботі ми,

Я хочу на весь світ сказати:

О, люди! Залишайтеся людьми.

Добро спішіть творити, люди,

Воно, як сонце, зігріва,

В добрі нам всім зручніше буде,

Без нього затишку нема.

Це так природно і усім потрібно,

Тому і ти у світ добро неси.

Нехай вона дзвенить у серці срібно,

Щоб стало більше щастя і краси.

Уважним будь, хай шлях твій на землі

Злама байдужості холодні грати,

Є цінності великі і малі,

Багатий той, хто вміє віддавати.

Милосердний — серцю милий,

Співчувати вміє.

Він привітний, незлобивий,

Словом душу гріє.

Вміє весело сміятись,

Гнів і сум здолає.

Для людей він звик старатись —

Добру вдачу має.

Ділом людям допоможе,

Скаже добре слово.

Добре все зробити може —

Він на це готовий.

Благородний, дивовижний,

Має добру вдачу.

Чесний, вірний, світлий, ніжний —

Вас такими бачу!

Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, у яких душа черства і глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими сліпими, глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життєлюбним і проникливим.

У житті людина робить різні справи: добрі і не зовсім добрі, погані і просто жахливі. Зазвичай вона бажає іншим добра. Та інколи забуває про всім зрозумілу пересторогу: чини добро, остерігайся зла.

Милосердя, доброта… Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.Допомогти ближньому пережити горе – значить, наслідувати Бога в доброті. Для цього Бог дав нам заповіді Любові, Добра і Милосердя.

         Недарма кажуть : ”Раз добром зігріте серце вік не прохолоне”. А чи всі можуть і хочуть відгукнутися на чуже горе ?..

Не чекай від життя на землі

Особливих дарунків для себе.

Пригадай, що лише в доброті

Є частинка безмежного неба.

Не чекай, що з тобою завжди

Будуть лагідні друзі і рідні.

Ти краплинку живої води

Дай отим, хто нещасні і бідні.

Добротою тримається світ,

І її подолати не може

Ані злий буревій лихоліть,

Ані демонська сила ворожа.

 

Збагати добротою життя,

Щоб присутні навколо відчули,

Що ти справді Господнє дитя,

І любов Його дивну збагнули.

 

Зрозумій — в цьому щастя твоє,

В цьому вічна душевна потреба.

Та любов, що у серці живе,

Нехай буде частинкою неба.

 

«Добро починається з тебе»!

  Пам'ятай, що суть свята полягає в безкорисливому прояві доброти стосовно всіх оточуючих і справжня доброта не повинна чекати на подяку. Головна нагорода за доброту - радість інших людей.

  Це свято допомагає зрозуміти, наскільки наші вчинки впливають на інших. Тож давайте робити спонтанні прояви доброти не тільки раз на рік - 17 лютого - а щодня намагатимемося робити світ трішки добрішим!!!

 

 

 

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»

 

Виховна година

 до Дня героїв Небесної Сотні

 «Вони помирали, щоб жила Україна»

 

 

Підготовлено

класним керівником

групи №19/20

Пахар Т.В.

 

Мета: ознайомити здобувачів освіти із історичним та суспільним значенням

Революції гідності, короткими життєписами деяких героїв Небесної Сотні, розкрити суть подвигу Небесної Сотні, вшанувати героїзм українських захисників і тих, які полягли, і тих, які сьогодні зі зброєю в руках захищають суверенітет України,прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої невмирають», список прізвищ героїв з фото), відеоролики: «Небесну Сотню, Господи,прийми», «Воїни Світу».

Хід заходу

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав.. ​

І з кров”ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав.

Небесна Сотня- герої незборені,

Найкращі , найвідважніші  сини,

Яскравим сяйвом в небі засвітились,

Щоб інші  мріяли, любили і жили…

Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом –джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. За цю самопожертву українці їх канонізували – за велінням серця долучили до сонму Небесного воїнства на чолі з архистратигом Михаїлом, аби захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес… .

Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Ми з вами вшановуємо пам’ять героїв різних історичних подій: Битви під Крутами,Голодомору 1932-33рр, Бабиного Яру. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України № 69/2015 «Про

вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день - «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого.

У цьому документі сказано: «На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України».

На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну– власне життя. То чи може бути забутою кров героїв, пролита на вулицях Києва? Чи можемо ми, живі, забути невинно убієнних? Можлива лише одна відповідь – Ні! Революція гідності або ж Єврореволюція, Євромайдан проходила с листопада 2013 по лютий 2014. Чому ж днем пам’яті героїв Небесної Сотні стало 20 лютого? Бо саме у цей день силові структури вперше відкрито стали застосовувати справжню зброю проти учасників революції. Рівно рік назад у Києві загинуло 67 людей, яких підступно вбивали, не даючи жодного шансу.

Сотня історій, сотня людських життів, сотня нових зірочок на українському небосхилі, сотня героїв! Сьогодні ми поговоримо про декого з них, але згадаємо всіх, бо не маємо права забувати! Ще не скоро висохнуть сльози матерів , які  втратили своїх Героїв. Оплакує Героїв Небесної сотні  вся українська спільнота… Ми повинні завжди пам’ятати про цих мужніх людей, які не боялись померти за Україну…Пам’ятати і розповідати  про них.  На прикладі Героїв Небесної Сотні маємо виховувати наступні покоління.

Зачитування віршів учнями.

«Майдан»

У центрі великого міста,

Яке названо Київ,

На головній вулиці велично,

За Європу став Майдан надії.

І ніхто не купив людей,

Щоб вони там стояли.

Ні на хвилину, годину чи день —

До кінця усі страждали.

Вони прийшли не воювати,

Вони хотіли поєднати

ЄС і Україну,

Яка перетворилась у руїну.

Та влада так не вважала,

Вона на них «Беркут» послала.

Боялась народного гніву

І Київ підняла на війну.

Та люди усе проходили

Із гордо піднятою головою,

І гідність свою не загубили,

І сміливо ішли до бою.

Тепер усе скінчилось.

І «Беркут» з Майдану втік,

Та, можливо, усе змінилось,

Схід і Захід разом — навік!

Усі герої Небесної сотні були простими людьми – не депутатами, не політиками, не начальниками. У вирішальний час не змогли байдуже сидіти біля телевізора проста дивитися на те, що коїться на вулицях столиці.Вони не думали проте, що можуть загинути. Вони лише знали, що так як є так далі бути в Україні не може.

Небесна сотня – то в серцях вогонь

Він гаряче палав за Україну.

Від нині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

Пташиним співом, шелестом трави

Блакитним небом, золотим колоссям

Останній раз, як мати пригорне

Чоло високе в обранку волосся.

Небесній сотні шана й молитви

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий Боже освяти,

І в мирі, Господи,

Прийми до себе.

 

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали

свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!Героям Майдану, впавши мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

Ви - майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю інезалежність України, поважайте наш народ і нашу мелодійну мову.

Ми Єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного - миру, спокою, міцної та квітучої держави та чистого неба над головою.

Благаю, Господи, поглянь на Україну,

Благослови її на спокій, мир і лад.

І збережи її, квітучу і єдину!

Хай кине зброю і обійме брата брат.

Слава Україні! Героям слава!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Державний навчальний заклад

"Запорізьке машинобудівне вище професійне училище"

25,02,2022

 

ВИХОВНА ГОДИНА

на тему

«ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ»

 

 

 

 

 

 

Розроблена

 класним керівником

групи №19/20

Пахар Т.В.

Запоріжжя-2022

 

 

 

 

 

 

Мета заходу:

Освітня: розширити знання здобувачів освіти про українську мову; показати її красу та багатство за допомогою поетичного слова, українського фольклору.

Виховна: сприяти формуванню основних світоглядних ідей; забезпечити моральне виховання учнів, формувати такі риси характеру, як: патріотизм, гуманізм, милосердя.

Розвиваюча: збагачення і ускладнення словарного запасу; посилення комунікативних властивостей мови (експресивність, виразність); розвиток вміння аналізувати, виділяти головне, порівнювати, узагальнювати і систематизувати.

 

Хід заходу:

Класний керівник

Для кожного народу мова – найбільший скарб, віддзеркалення душі народу, його історії.

21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року в Бангладеш влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання бенгальської мови. Відтоді в Бангладеш цей день став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато часу. Аж у 1999 році на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було прийнято Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні. Кожна людина має завжди пам’ятати хто вона, звідки родом, де її коріння, кожна людина повинна знати свою мову, любити її, цінувати, збагачувати, берегти.

Тому сьогодні ми запрошуємо Вас поринути у чудовий і прекрасний світ нашої рідної мови.

1-й ведучий.

Добрий день вам, милі люди!

Хай вам щастя – доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий – довгий вік

2-й ведучий.

Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато

Щоб веселитись і співати

І рідну мову прославляти

 

Класний керівник:

 У кожного народу є своя мова, але інколи окремим народам важко вдається відстоювати право на використання власної рідної мови.  Послухайте одну історію:

В одному краї - такому гарному, сонячному, багатому ходила сумна-сумна дівчина. Вона йшла і гірко плакала, витирала рясні сльози. І ось підбігла до неї зграйка діточок.

·         Хто ти, дівчино? Ти така гарна, але чому сумна і гірко плачеш?, - спитали діти.

·         Я українська мова. Колись я народилася і виросла в цьому краї, але прийшли лихі люди і стали мене лаяти, прославляти іншу мову. Вони навіть взагалі хотіли прогнати мене з рідного краю, щоб мій народ забув і не згадував про мене. Але ж я свого краю, своєї милої України ніколи не покину.

·         Мово, заходь до нас. Ми тебе шануватимете і не дозволимо, щоб тебе забули. Ти будиш з нами жити, оповідати вірші, казки, байки. Будеш співати нам пісні. Ти допоможеш пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чиї діти, сказали діти.

·         Бачу, що ви мене шануєте, любите, не забуваєте. Тоді я буду жити у ваших серцях і устах.

1-ий ведучий: 

Любі, дружіть із мовою

І вивчайте її гаразд.

Не вважайте мене примусовою,

Полюбіть, як весною ряст.

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить

Все, як пишеться і вимовляється,

Все, як пісня, в мені звучить.

Я журлива, а також піднесена.

Тільки фальш для мене чужа.

В мені – душа Шевченкова й Лесина,

І Франкова в мені душа.

2-ий ведучий:

Рідну мову легко розпізнати

В колисковій ніжності верби.

В українській білій тиші хати,

В барвах стяга жовто-голубих.

Нашептала хвилечка Дніпрова,

А старий Славута знає все,

Що від Бога, з пісні і з любові

Мову у душі народ несе.

1-ий ведучий:                         

Мова рідна – річ корисна,

Барвінкова, гарна, чиста.

Наша мова наче джерело,

Де вода і чиста, і прозора.

Скільки слів до неї увійшло.

Нею і співають, і говорять.

Наша мова як чарівний спів,

Ніжністю і світлом обіймає.

В ній багато теплих, добрих слів,

Їх з дитинства кожен пам’ятає.

Наша мова – квітка чарівна.

В ній краса і сила є від поля.

Наша мова – це дзвінка весна,

Це землі святої вічна доля.

Наша мова ллється, мов струмок,

В ній проміння і роса ранкова,

Що сплела у пісню як вінок

Лагідна і щира  

колискова.

Класний керівник:

Жодній мові світу не було так тяжко, як українській. Нашу мову принижували, не давали їй розвиватися, неодноразово забороняли, знищували навіть букварі, щоб українські діти не могли вивчати рідну мову. Протягом багатьох років українська мова, пісні, книги були заборонені. А робилося це ось з якою метою: якщо знищити мову, зникне і сам український народ, не існуватиме України як держави.

Учень.

Важкі були її шляхи:

І терни, і каміння.

Вона пробилась крізь віки,

Як сонячне проміння.

Про нашу українську мову?

Закон про мови? Так, вітаю,

Я рідній мові присягаю.

Класний керівник:

Нарешті українська мова посіла почесне місце серед інших мов світу, тому що стала державною. Про це записано в Основному Законі України – Конституції (демонструє), яка була прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. Стаття 10 засвідчує, що «Державною мовою в Україні є українська мова».

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась у світ.

О мово, ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт.

Навік пройшла пора безславна,

Цвіти і сяй, моя державна!

 

Послухайте таку історію про багатство нашої рідної мови.

У купе вагона першого класу потяга Львів – Відень їхало четверо пасажирів-інтелектуалів: англієць, німець, італієць, четвертим був українець. Розмова точилася навколо різних тем. Нарешті заговорили про мову: чия краща, багатша, досконаліша і якій бути провідною у світі. Звісно, кожен почав вихваляти свою рідну мову.

Першим заговорив англієць:

- Англія – країна великих завойовників і мореплавців, які поширили славу англійської мови, рознесли по всьому світу.

Німець:

- Ха-ха – Німецька мова – то мова двох великих імперій – Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи.

Італієць:

- Панове, ви обидва не маєте рації, адже італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики і кохання.

Українець:

- Ви ж бо, по суті, нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи моглиб ви, скажімо, своїми мовами прочитати невеликий твір, у якому всі слова починалися б з однакової літери?

Англієць, німець, італієць:

- Ні, ні, це неможливо!

Українець:

- Ось вашими мовами це неможливо, а українською зовсім просто.

Назвіть якусь букву.

Англієць:

- Хай буде «ес».

Українець:

- Гаразд. Вірш називається «Самотній сад».

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг.

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад – солодкий спокій – спить.

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи –

Срібні співи серенад.

Стиха стеляться сніжинки –

Спить самотній сонний сад.

Англієць, німець, італієць:

- Геніально! Неймовірно! Перфектно!

Потім усі замовкли. Говорити вже не було потреби.

 

В тому, певно, й наша є провина,

що для тебе був не кращий час...

Наша мово, мово журавлина, -

повернись із вирію до нас.

Зазвучи! Хай серце відпочине,

спів хай зачарує рідний край.

 

Наша пісне, пісне солов’їна, -

своїх слів крилатих не втрачай!

Де б не був – додому серце лине.

Де б не жив – все українець ти...

Наша доле, горда, соколина, -

вище хмар насуплених злети!

 

То що є найціннішим у житті кожної людини? Рідна мати, рідна земля, рідна мова.

Мова! Що можна про неї сказати? Народ каже:

1. «Слово до слова – зложиться мова».
2. Слово до слова – весела розмова.
3. Від теплого слова і лід розмерзає.
4. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

Ось як про мову писав Т. Шевченко:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос –

Більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!..

Рідна мова – це скарбниця народної мудрості, криниця живої води, невичерпне джерело добра, нескінченна річка слів, струмок надії.

Українська мова – це мова віршів, пісень, казок, прислів’їв, приказок, скоромовок, легенд нашого краю. Це наше багатство.

 

Слово – найтонше доторкання до серця. Воно може стати і ніжною квіткою,  і живою водою, що навертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом , і брудом. Мудре і добре слово дає радість, незрозуміле і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію й одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, народити віру в людині і зародити невіру, надихнути на працю і скасувати силу душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину.

 

Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодіваймо цим різцем так щоб з-під наших рук виходила тільки краса.

Мова кожного народу –

Неповторна і своя:

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші – трелі солов’я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять,

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

Колискову на віки

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Як ту мову міг забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина – так, як мати,

Мова в кожного із нас!

От тому плекайте, діти,

Рідненькую мову

І учіться говорити

Своїм рідним словом.

Рідну мову я вивчаю,

Її люблю, не забуваю.

Рідну мову буду знати,

Берегти і поважати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                Березень

4,03,2022

Державний навчальний заклад

«Запорізьке машинобудівне вище професійне училище»

Виховна година, присвячена

Шевченківському дню

«У кожного своя доля, і свій шлях широкий…»

 

 

 

Підготовлено

класним керівником

групи №19/20

Пахар Т.В.

 

Запоріжжя-2022

 

 

 

 

Мета: 

Познайомити здобувачів освіти з життєвим та творчим шляхом Великого Кобзаря;   показати велич і неповторність творчої спадщини  Т.Г. Шевченка, його значення для розвитку української  літератури, історії. 

Розвивати естетичні смаки вихованців, спостережливість.

Виховувати на прикладі життя і діяльності Кобзаря   активну любов до рідної землі, свого народу, його мови і культури.

 

ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

Класний керівник

Велика і прекрасна наша земля. Змінюється, вічно оновлюється вона. Погляньте навколо: ласкаво світиться сонечко, від його теплого поцілунку розкриваються повіки перших квітів, весняний вітерець грайливо пестить ніжні коси берізки і плакучої верби, в голубому небі пропливають легенькі хмарки, а довкола щасливим співом заливаються птахи.

Весна... Вже сама згадка про неї будить у серці щемну радість, тривогу. Це свято оновлення і відродження природи. Коли приходить весна, кожному з нас здається, що ти народжуєшся на світ вдруге, що весна ця особлива, краща, ніж були попередні.

В один із таких весняних днів народився Тарас Шевченко. З цього дня почалося відродження й оновлення України, бо кожним порухом душі він дбав про рідну землю. 

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас  

Малими босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас 

Дрібними росами-сльозами.

            У сузір’ї поетів світового значення невгасимо сяє ім’я генія українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Його спадщина увійшла в свідомість народних мас і з кожною історичною епохою набуває все нової діючої сили.

            Ці слова засвідчують велич Тараса Шевченка – Поета, Художника й Пророка, який, простуючи крізь століття в сьогодення, начебто стає сучасником і співучасником наших патріотичних діянь. 

Ведучий   

            Тарас Шевченко – символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

            Письменник з кріпаків, цькований, засланий, нещасливий в особистому житті, він віддав себе всього Батьківщині і в цім творчім пориві наче намагався віддати їй водночас  свою повноту і завершеність. Слово його животворяще стало ядром нової сили – народності, яка утвердила на всі віки українську суть.

 

Біографічна сторінка.

Учень: Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко.

            Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгардта - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. До володінь Енгельгардта належали також села Моринці і Кирилівка, де проходило дитинство малого Тараса. 

            Дитинство Тараса протікало в самому серці древньої Русі, на Черкащині. Ця Мала Батьківщина і виховала в ньому ідеї панславізму. З самого раннього віку над ним тяжіло прокляття.  

        Не у злиднях народився Тарас. Давно в минуле відійшли ті часи, коли кріпак нічого не мав. Це ж вже було Х1Х сторіччя. Кріпаки, починаючи з 14-15 річного віку повинні були двічі на тиждень іти на панщину і робити безвідмовно те, що їм накаже панський управитель.

            Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки. У родині, крім Тараса, було 6 дітей - старші сестри Катерина та Марія, брат Микита, молодші сестри Ярина, Марія, брат Йосип. 

            Одним з помітних напрямів сучасного шевченкознавства стало дослідження біографій близьких до Кобзаря людей

            З ранніх років Тарас цікавився народною творчістю, у дяків він навчився читати і писати. Рано виявився у хлопця хист до малювання, який помітив маляр з села Хлипнівці, але Тарасу було вже чотирнадцять років і його зробили козачком П. Енгельгардта. 

            У 1831 році сімнадцятирічний Шевченко приїздить до Петербурга, куди було переведено Енгельгардта. У 1832 році Енгельгардт законтрактував Шевченка на чотири роки Ширяєву - різних живописних справ майстру. 

            У 1836 році Шевченко у складі артілі Ширяєва розписує театр у Петербурзі. У цьому ж році він знайомиться з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком. Пізніше відбувається знайомство художника-кріпака з Гребінкою, Григоровичем, Венеціановим, Жуковським, Брюлловим. 

            У квітні 1837 року Брюллов створює портрет Жуковського, який був розіграний у лотереї за 2500 карбованців. За ці гроші було викуплено Тараса Шевченка з кріпацтва. 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова йому була вручена Жуковським відпускна.

            З цього ж першого  дня волі він стає учнем Академії мистецтв, увесь поринає у світ навчання і творчої праці - і як художник, і як поет.  Закінчує Академію мистецтв у 1844 році. Величезна роль у самовизначенні Шевченка як художника, поета і революціонера належала Петербургу, місту, в якому він провів у цілому 17 років свого життя. 

            Художні твори Шевченка Академія мистецтв невдовзі відзначає срібними медалями. Та вже і в цей час в душі молодого митця над сріблом академічного живопису бере гору золото народного слова.Тарас ночами ходив у Літній сад малювати із статуй і мріяти про волю, а в свята милувалися великими творами живопису в залах Ермітажу. Душа його поривалася до академії. На той час він уже досить вдало малював портрети аквареллю.

 

Шевченко-поет.

Писати вірші Тарас Шевченко почав ще до звільнення з кріпацтва. Перша згадка про один із його ранніх віршів, що дійшла до нас, датована 31 березня 1837 року. 

            «Катерина», «Тарасова ніч», «Іван Підкова», балада «Тополя», послання «До Основ'яненка», вірші «Перебендя», «Нащо мені чорні брови... ». Вони й склали першу його поетичну збірку - «Кобзар», яка побачила світ у 1840 році. 

            12 березня 1840 року, був поданий до цензури Є. Гребінкою альманах «Ластівка», до якого він долучив і перший розділ з нового твору Т. Шевченка,- поеми «Гайдамаки» (розділ «Галайда»). За короткий час «Кобзар» і «Гайдамаки» набули широкої популярності. В 1841 році  окремою книгою вийшла поема «Гайдамаки».

            1845 рік. Час виняткової творчої продуктивності для поета. Протягом жовтня - грудня він написав поеми «Єретик», «Сліпий», «Наймичка», вогненну інвективу «Кавказ», послання «І мертвим, і живим...», цикл переспівів «Давидові псалми», вірші «Холодний Яр», «Минають дні, минають ночі...», «Як умру, то поховайте...» («Заповіт») та інші твори. 

            1846 рік. Т. Шевченко звів усі свої твори у велику рукописну збірку під назвою «Три Літа». Були написані балади «Лілея» й «Русалка», на початку наступного року - поема «Відьма».  Вступив до Кирило-Мефодіївського товариства.

            1847 рік. З'являються поеми «Княжна» та «Варнак», історична поема «Чернець» і ряд ліричних віршів: «Не гріє сонце на чужині…», «Сон» («Гори мої високії…»), «Самому чудно, а де ж дітись?», «А. О. Козачковському» та інші. Шевченка заарештовують за участь в  Кирило-Мефодіївському товаристві.

            Під час переходу з Орської фортеці до укріплення Раім у складі Аральської описової експедиції Т. Шевченко написав вірш «У бога за дверми лежала сокира...», а під час зимівлі 1848-1849 років на Косаралі - «Царі», «Марина» і великий цикл ліричних поезій. 

            Шевченко зазначав, що повістей у нього «десятків коло двох набереться», нині відомі тексти лише дев'яти: «Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музикант», «Несчастный», «Капитанша», «Близнецы», «Художник», «Прогулка с удовольствием и не без морали». 

            Тарас Шевченко- не лише поет і прозаїк, а й драматург. Написав він кілька п'єс, але повністю збереглися лише драма "Назар Стодоля" та уривок з історічної драми «Микита Гайдай».Українська література попередніх століть та красне письменство інших народів також мали вплив на формування літературних смаків Шевченка. Йдеться передусім про російську і польську літератури. Проте основне джерело його творів - життя народу, зокрема покріпачених селян.

Шевченко — географ-дослідник

            Одна з найбільш маловідомих сторінок біографії великого Kобзаря - участь в Аральскій географічній експедиції 1848-1849 років. 

            «Я тепер веселий йду на оте нікчемне море Аральське. Не знаю, чи вернувся тілько!.. А йду, їй-богу веселий». А небезпека для учасників експедиції дійсно була: в степу загроза захворіти холерою чи чумою, потонути в бурхливому недослідженому морі, загинути в сутичці. 

            З приходом весни експедиція продовжувала дослідження моря, аж до 22 вересня 1849 року. Звіт Аральської географічної експедиції був гідно оцінений великими географами О. Гумбальдом і В.Семеновим Тянь-шанським. 

 

            Олексій Іванович , обговоривши  з генералом В.Обручевим ситуацію з Шевченком, подав офіційне клопотання про присвоєння Тарасу Григоровичу звання унтер-офіцера. 

            Але за іронією долі - поруч відправили донос про те, що, всупереч повелінню імператора, засланному політичному Шевченку було дозволено писати, малювати, вести вільне листування і навіть ходити в «партикулярном платье».  

 

Класний керівник:

            Підсумувати всі ваші виступи хочу словами ще одного геніального письменника, нашого земляка Івана Франка:

«Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі на ржу, ані його любові до людей на ненависть і погорду, а віри в Бога на зневіру і песимізм.

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Ось такий був і є для нас , українців, Тарас Шевченко».

            Великою заслугою Шевченка стало те, що він вивів із тривалого занепаду нашу мову, а українську літературу підніс до європейського рівня.Шевченкове слово єднає нас усіх в одну національну цілість із єдиною метою – відновити народовладну суверенну українську державу на всій її історичній території. Шевченка можна вважати геніальним натхненником національно-культурного та державного відродження України.

            Як державницький мислитель Шевченко вірив у незалежну Україну, підґрунтям чого вважав солідарність і любов усіх прошарків суспільства. "В своїй хаті – своя правда, і сила, і воля!" – ось такими словами розкривав поет своє розуміння самовизначення української нації.

            Усі головні закони сучасного життя України ґрунтуються на Шевченковій ідеології. Знову й знову перечитуючи сторінки "Кобзаря" та його "Заповіт", ми відновлюємо вірність ідеалам геніального поета, видатного державницького мислителя, найгуманнішого Пророка України.

Надаю слово нашим ведучим.

Учень:

Цілий світ задивлений на Канів.

Дивне місто — що не говори!

Скільки чути — шириться осанна

З висоти Чернечої гори.

День у день — хурделиця чи спека

З різних сіл, містечок і країн

Йдуть до неї люди, наче в Мекку.

Йдуть з усього світу на поклін.

Йдуть, хоч стежка стелиться терново.

Йдуть і йдуть без ліку і числа

Щоб вогнем Тарасового слова.

Очищати душі і тіла.

Учень:

Свічку поставлю, свічку поставлю

І перед образом, й перед тобою.

І хоч у мріях народ свій заставлю

Стати навколюшки, поряд зі мною,

І помолитись за тебе, Кобзарю,

Щиро, - хоч раз би! - як перед Богом.

Все ж українці ми, а не хазари.

Гори ж моя свічко, гори нам ще довго!

 

 

11,03,2022

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»

Виховна година на тему

«Живе лише той, хто не живе лише для себе, 

хто для других виборює життя»

(до Дня добровольця України)

Підготувала

класний керівник групи №19/20

Пахар.Т.В.

Запоріжжя-2022

 

Мета: розвивати у здобувачів освіти любов до України, почуття гордості за українських добровольців, почуття національної самосвідомості та громадянської активності, вироблення у вихованців активної життєвої позиції.

 

Обладнання: мультимедійна презентація "Добровольчі батальйони".

 

Хід заходу

Класний керівник:

Посланцями від Бога сьогодні

Є мільйон добровільних людей.

І без них ми були б у безодні, 

Все на плечах твоїх, волонтер.

Піднімайся, прошу тебе, друже,

Бог не лишить ніколи в біді.

Ти потрібен нам дуже й дуже,

Нашим хлопцям і нашій землі...

 

Дорогі мої вихованці! Сьогодні ми розгорнемо журнал, присвячений Українському Дню добровольця.

В Україні 14 березня відзначають День українського добровольця.

День установлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.

Навіть побіжний історичний екскурс свідчить, що феномен добровольства здавна притаманний українцям. Одним із перших прикладів добровольства можна назвати Запорізьку Січ – воєнізовану структуру із добровольчих батальйонів, які століттями боронили Україну.

Мета: сприяти подальшому зміцненню патріотичного духу у здобувачів освіти, посиленню учнівську уваги і турботи про учасників добровольчих формувань. Учні ознайомляться з історією створення цього свята, дізнаються, що протягом останнього року близько півтисячі сержантів і рядових із бойовим досвідом отримали офіцерські звання у ЗСУ

 

Українські добровольці – символ нескореності й самобутності справжньої свободної демократичної нації.

Доля України не проста. До незалежності Україна йшла довгим, тяжким і жертовним шляхом, дорого за неї заплатила. За нею - і трагічні, і героїчні сторінки історії нашого народу.

День українського добровольця — свято, що відзначається в Україні 14 березня з 2017 року. В цей день 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону.

Один із прикладів – це Революція Гідності та початок воєнних дій на сході України. В ті дні тисячі звичайних українських громадян, кинувши власні справи – навчання, роботу, бізнес, родини - початку пішли на майдани країни, висловлюючи протест проти антидержавної політики тодішнього вищого керівництва країни, а потім зі зброєю в руках першими протистояли озброєній до зубів російській армії. Навесні 2014 року була зафіксована рекордна явка у військкомати країни. Люди приходили самі, не чекаючи на отримання повістки. Інші – чоловіки й жінки, самоорганізувалися в батальйони й вирушили на Схід.

Саме завдяки добровольцям – їхній мужності, відданості національним інтересам і щирому патріотизму вдалося зупинити російського агресора, дати змогу мобілізувати сили в тилу й озброїти армію. Українські добровольці стали гордістю українського народу та водночас головним болем кремлівських посіпак. Загалом у воєнному конфлікті на сході нашої країни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.

Перші добробати. Якими вони були?

Мабуть, однією з найголовніших рис, притаманних добровольцям, була вмотивованість. Ці бійці хотіли не служити, а захищати свою землю, прагнули вчитися справі та блискуче виконували бойові завдання. І хоч у переважної частини з них не було навіть військової форми, однак вони мали найголовніше – бажання воювати.

До складу добровольчого руху долучились чоловіки та жінки, люди різного соціального рівня, віку, освіти. Саме вони змогли докорінно змінити ситуацію на фронті та вселити впевненість у регулярні та мобілізовані підрозділи армії. В умовах, коли більшість кадрових військових була деморалізована, добровольці ставали до бою на першій лінії. Слід згадати і про волонтерів, які також є добровольцями, і їхній внесок не менш важливий. Саме ці люди породили таке явище, як волонтерство, без якого взагалі складно уявити успішні дії українського війська.

Навесні 2014 року Україна могла б втратити значно більше, ніж Крим та окремі території Луганської та Донецької областей. Підтвердження цього – події, що відбулися в Миколаєві, Харкові, Одесі, Маріуполі… Проте з’явилась сила, яка гучно заявила про себе тим, хто посягав на нашу територію. Місцеві проукраїнські активісти та хлопці з ультрас ліквідували сепаратистську загрозу в своїх містах та стали основою багатьох добровольчих підрозділів.

Одним із перших був батальйон імені Кульчицького, бійці якого просто з Майдану відправились у село Нові Петрівці до навчального центру. Спочатку він називався першим резервним батальйоном Нацгвардії. Згодом був сформований і другий батальйон. Після злагодження їх об’єднали і було створено батальйон імені Кульчицького. Свою назву цей перший добровольчий підрозділ отримав від полеглого генерал-майора Сергія Кульчицького, який загинув 29 травня 2014 року у збитому російськими найманцями Мі-8 неподалік гори Карачун біля Слов’янська.

Згодом керівники багатьох обласних державних адміністрацій підтримали ідею створення добровольчих батальйонів по всій Україні, зокрема й там, де ситуація розгорталась за кремлівським сценарієм. На Дніпропетровщині з’явилися добровольчі батальйони «Дніпро-1», «Дніпро-2» і «Кривбас» та формувались «Донбас» і «Правий сектор». На Луганщині було створено батальйон «Айдар». В той же період у Бердянську з так званих «чорних чоловічків», яким вдалось втримати український Харків, був сформований батальйон «Азов».

Одним із найчисельніших на той час був батальйон «Донбас». Завдяки цьому «донбасівці» могли виконувати кілька завдань одночасно. У Харкові, де ситуація все ще була, м’яко кажучи, напруженою, створили «Харків-1», «Слобожанщину» та «Східний Корпус». У Києві були сформовані «Золоті ворота», «Київ-1» та «Київ-2», які згодом об’єднали та реформували у полк «Київ». Майже в кожному обласному місті були сформовані добровольчі батальйони як ЗСУ, так і НГУ.

Станом на вересень 2014 року було створено 44 батальйони територіальної оборони ЗСУ, 32 добровольчі батальйони патрульної служби міліції, 3 батальйони особливого призначення Нацгвардії, а також кілька підрозділів від Добровольчого Українського Корпусу.

Війна між минулим та майбутнім

Події на Сході України – це не просто боротьба між українцями та росіянами. Це протистояння радянському зомбуванню та тому минулому, в якому досить тривалий час ніби у вакуумі тримали українців.

На початку війни держава не мала іншого інструментарію, окрім як спиратися на сили активного прошарку українського народу. Не маючи жодних механізмів протидії «російській весні», зародився добровольчий рух, бійці якого мали усвідомлення ситуації, що склалася, та бойовий дух. Добровольці знали, що будь-якої миті можуть загинути. Проте розуміння того, що саме вони беруть на себе відповідальність за майбутнє України, не залишало місця будь-яким сумнівам.

Озброєння добровольців було не найкращим: переважно легка стрілецька зброя, старенькі АК-47 або АК-74. Проте навіть з тією зброєю, що мали бійці добровольчих батальйонів, вони виконували поставлені завдання, робили все, що можливо в умовах мінімального забезпечення. Саме відсутність бронетехніки чи важкого озброєння часто не давала розвинути наступ чи звільнити черговий окупований населений пункт. Але добровольці не складали рук і самовіддано робили все, що було в їхніх силах. Саме той дух самовіддачі та вмотивованість добровольців стали надалі прикладом для інших.

14 березня. Саме ця дата є офіційним Днем українського добровольця. У пояснювальній записці до постанови ВР України зазначено, що березень 2014 року увійшов у новітню історію України через фактичну анексію Криму військами РФ. Крім того, в південно-східних регіонах закликали до від’єднання від України. 14 березня 2014 року понад 500 бійців Самооборони Майдану прибули на полігон у Нові Петрівці під Києвом. Так розпочався бойовий шлях першого добровольчого батальйону.

Ще однією вагомою подією 14 березня 2014 року, яку варто згадати, стало протистояння між проросійськими сепаратистами та проукраїнськими патріотами, що відбулося у Харкові в ніч з 14 на 15 березня. Під час сутичок на вулиці Римарській члени проросійської організації «Оплот» намагалися взяти штурмом офіс організації «Просвіта». .Далі наші добробати стали учасниками запеклих боїв та неймовірної кількості операцій. За участю добробатів були звільнені Маріуполь, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Мар’їнка, Красногорівка, Краматорськ та інші населені пункти Донеччини і Луганщини.

Проте були у добробатів не лише успішні операції. Найбільші втрати, яких зазнали наші добровольчі підрозділи, були під Іловайськом. За даними розслідування прокуратури, 29 серпня 2014 року за безпосередньою вказівкою та наказом командування Генерального штабу Збройних сил РФ російські військовослужбовці впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських бійців під Іловайськом. Під час тієї трагедії, за офіційними даними, загинуло 366 українців, 429 воїнів зазнали поранень, 300 потрапили в полон. Значну частину українських сил тоді складали саме добровольчі підрозділи, серед яких: «Донбас», «Дніпро-1», «Азов», «Миротворець», «Шахтарськ», «Херсон» , «Світязь», «Кривбас», «ДУК», «Івано-Франківськ» та інші. Проте все-таки перемог у добробатів набагато більше, ніж невдач.

Добробати сьогодні

Після завершення гострої фази війни деякі добровольчі формування почали сходити нанівець. Багатьом допомогли це зробити. Інші знайшли можливість для подальшого існування та навіть розвитку в складі ЗСУ та НГУ. Генеральний штаб при цьому зауважує, що в Україні заборонено функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законодавством (ст. 17 Конституції). Саме тому інтеграція була необхідним кроком.

Перехід добровольців до регулярної армії мав надати сил та мотивації бійцям регулярних збройних підрозділів, ставши прикладом відповідної поведінки та дій. Добровольці ж натомість отримали важке озброєння та бронетехніку.

Лише кілька добровольчих підрозділів змогли зберегти свою автентичність. Найбільш самостійним є Добровольчий Український Корпус «Правий сектор» (ДУК ПС). Хоча багато його бійців підписали контракт із Міністерством оборони та продовжують воювати в складі ЗСУ, сам ДУК не приєднався до жодної з офіційних силових структур. З іншого боку, полку «Азов» вдається зберегти свою ідентичність, перебуваючи в складі Нацгвардії.

За призначенням і підпорядкуванням добровольчі формування поділяються на чотири групи: створені під керівництвом Міністерства оборони України батальйони територіальної оборони, під керівництвом Міністерства внутрішніх справ – добровольчі формування Національної гвардії України і патрульної служби поліції особливого призначення. Четверта група – це добровольчі формування, які незалежні від державних силових структур. Нині добровольчі батальйони продовжують виконувати бойові завдання на передовій.

Серед тих, хто добровільно став на захист України, слід ще згадати іноземців. Боротьба проти Путіна та його божевільної політики об’єднала грузинів, білорусів, росіян, чеченців та багатьох інших представників різних національностей. Ба більше, частина цих людей вже мала досвід війни з Росією. Кожен із них має свою мотивацію, але всі вони стали на захист України. Цих людей аж ніяк не назвеш «найманцями», адже вони воюють не задля наживи, а для того, щоб зупинити російську агресію на всю західну цивілізацію. Це наші бойові побратими, які цілком свідомо прийняли рішення стояти до перемоги України пліч-о-пліч з українцями.

Успіх добровольчих підрозділів безпосередньо залежить від рішучості тих людей, які стали до їх лав. Ці люди були та залишаються справжніми патріотами. Вони – істинні воїни. І нині ми не маємо права забувати про подвиг добровольців та не можемо дозволити применшити їхню роль у цій війні. А такі спроби вже були. Ми маємо перемогти і присвятити цю перемогу насамперед усім тим, кого вже немає поруч. Бо ж в цьому випадку просто пам’ятати – замало.

Сьогодні більшість добровольців вже в одностроях українського війська продовжують боронити рідний край від загарбників. Своєю самовідданою службою та героїчними вчинками вони вкотре доводять, що не можливо здолати тих, хто готовий за Батьківщину віддати своє життя.

 

Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне.

Але не я... Я киснути не стану,
Хоч як не буде боляче мені,—
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.

 За тих дітей, що бігають до школи,
За матерів, змарнілих у труді,
За рідні наші верби довгополі,
За наші дні прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття —
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.

 

Попри те, що бійці часто не мають достатньо теплих берців, одягу, зокрема штанів, бронетехніки та бронебійних засобів, вони захищають свій народ, свою країну. 

Наразі у чинному українському законодавстві поняття «доброволець» відсутнє, так само, як і відсутнє визначення поняття «добровольче формування».

 

Та все ж таки добровольці - це ті, хто стали солдатами, тому що того вимагав борг – боронити рідну землю від ворога. Хтось в мирному житті був лікарем, хтось менеджером, кухарем, програмістом, хтось був студентом та кинув навчання.

Їх подвиг врятував країну. Вони пройшли пекло найтяжчих бойових операцій: Широкине, Іловайськ, Мар’їнка, Донецький аеропорт…  Іменами добровольців, що віддали на фронті свої життя, називають вулиці та проспекти українських міст. І відтепер 14 березня країна віддає шану їхньому подвигу, ця дата стала Днем українського добровольця. 

Тож давайте всіх, хто не повернувся з зони АТО живими вшануємо хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання)

Це свято людей, які свідомо, за покликом власного серця, стали на захист своєї Батьківщини і захищають рідну землю від загарбників.

Сподіваюсь, ви взяли для себе щось цікаве та корисне з нашої зустрічі.

 

 

 

 

ДНЗ «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховна година 

на тему:

«Міжнародний день щастя»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проведена 

класним керівником гр. №19/20

Пахар Т.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя-2022

 

Мета. 

Удосконалювати сформоване у здобувачів освіти поняття про щастя та щасливе життя. 

Розвивати вміння самому здійснювати свої бажання; дати можливість упевнитися, що досягнення щастя залежить від їхніх особистих зусиль;

Виховувати людяність, працьовитість; підвести учнів до висновків світоглядного характеру: життя — це невпинний рух і самовдосконалення.

 

Хід заняття

 

І. Вступна частина

Класний керівник:   Доля іноді дарує нам чудові подарунки. Думаю, наша сьогоднішня зустріч – це теж своєрідний подарунок. У нас є прекрасна нагода добре провести час і отримати від цього задоволення.

•  Чи хотів би кожен з Вас бути щасливою людиною? 

Дійсно, мабуть, немає такої людини серед нас, яка б не хотіла бути щасливою. Але чи всі знають, як цього досягти. 

ЩАСТЯ

                                Щастя – це вічна дорога земна,

                                Щастя – це літо, зима і весна,

                                Щастя – це сонце, злива і сніг,

                                Щастя – це пісню ділити на всіх,

                                Щастя – це віра в добро і любов,

                                Щастя – це музика вільних дібров,

                                Щастя – це друзі і рідний твій дім.

                                Щастя – це світ, подарований всім.

• Асоціативний кущ

·         А які у вас виникають асоціації зі словом Щастя?

 

         Тема щастя хвилювало людей у всі часи. Бути щасливим – головна мета кожного з нас. Але як досягти її? Що робить людину дійсно щасливою? Ви знаєте  у мене щаслива людина асоціюється з квіткою, і коли вона дійсно щаслива, то немов та квітка розцвітає та радує навколишніх.  Тому сьогодні ми з’ясуємо, що ж людину  робить щасливою.

Для одних – це почесті, хвала

А для інших щастя – у багатстві,

Бідність для таких людей – біда

Хворим щастя бачиться в здоров’ї.

Кожен, хто згубив його, жалкує.

Мати за одужанням дитини

Власного життя не пошкодує.

В’язень мріє про жадану волю.

Одинокого гнітить біль самоти.

Важко, мабуть, на усій планеті

Повністю щасливого знайти

Під загальний заголовок «щастя»

Безліч можна віднести речей.

І, можливо, стільки його видів,

Скільки на Землі живе людей.

 

Щороку 20 березня святкується Міжнародний День ЩАСТЯ, проголошений ООН 28 червня 2012 року.

(Резолюцією 66/281 на 118-му пленарному засіданні ООН визнала актуальність щастя та благополуччя загальнолюдськими цінностями та запропонувала всім державам-членам ООН, міжнародним та регіональним організаціям, а також громадянське суспільство застосовувати більш комплексний, справедливий і збалансованний підхід до економічного зростання, який сприяє викоріненню бідності, сталому розвитку та забезпеченню щастя і благополуччя всіх народів). 

-   А давайте з’ясуємо, що ж таке щастя? Як пояснюють слово щастя словники?

 

• Зазирнемо у словник

Щастя – це почуття або стан найвищого, повного задоволення життям; вияв радості від спілкування з рідними, близькими; сприятливий збіг обставин; талант, успіх удача.  (Тлумачний словник української мови)

 

Щастя – поняття моральної свідомості, що позначає стан людини, який найбільше відповідає внутрішній задоволеності повнотою і осмисленістю життя, здійсненням свого людського призначення  (Український педагогічний словник)

 

Щастя – благополуччя, земна благодать, бажання жити без горя, смутку, тривоги, спокій і задоволення, усе бажане, усе те, що заспокоює і задовольняє людину, за переконаннями, смаками і звичками її (Словник Даля)

 

·         А які ви знаєте прислів’я  чи вислови відомих людей про щастя.

·         (Щастя без розуму - торбина дірява. Кому щастя, тому й доля. Кому щастя, тому й півень несеться. Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Аби щастя, а розум буде. В щасті не без ворога.

З щастям по гриби ходити, з щастям  рибу бродити, а без щастя нігде, ані за поріг.)

 

·         А як ви думаєте, що є найдорожчим для людини ? Що дається нам лише раз?

  

Найвища в світі цінність – жити,

йти вдаль по вранішній росі,

Сміятись, плакати, любити,

І дивуватися красі.

Яке це щастя в світі жити?

І відчувати смак життя,

Сміятись, мріяти, радіти,

Й летіти в світле майбуття.

Яке це щастя в світі жити!

 

         Так Щастя і Життя як дві подруги!!! Життя починається та щастя разом із ним настає!!! Щастя закінчується… і ніби Життя пішло від тебе разом з Щастям…

 

Послухайте  Притчу про щастя.

         В одному селі жив чоловік, який мав власний будинок, дружину, дітей. Та не мав, як він вважав, щастя. І ось дізнався чоловік, як його знайти. Треба було йти 7 днів і 7 ночей до того місця, де твоє щастя.

         Так він і зробив. Дорога проходила через ліс. Пройшовши половину шляху, чоловік стомився і ліг під деревом перепочити ногами в той бік, куди йшов. Та, коли спав, перекрутився, і вранці вставши пішов додому, думаючи, що йде у правильному напрямку.

Через 7 днів і 7 ночей дійшов чоловік до бажаного місця. Побачив він гарне село. І хоча воно нагадувало його рідне, здавалося чоловікові кращим. І будинок, так схожий на його, був більшим і красивішим. І господиня цього будинку здавалася привітнішою і лагіднішою, а діти — вихованішими і розумнішими. І подумав чоловік: яким би був він щасливим, коли б мав все це.

- Отак і ми часто шукаємо щастя десь далеко, не помічаючи, що воно зовсім поряд, тільки треба його побачити, відчути серцем і душею, навчитися цінувати те, що маємо.

 

  - Як ви думаєте, в чому полягало щастя в цього чоловіка? (В його родині)

 

 Отже, щастя – це і сім'я. 

 

Існує давня приказка «Не май сто рублів, май сто друзів.  Чи можна купити дружбу?  Чи може людина бути щасливою без грошей  і нещасною з купою грошей?

   Дійсно, людина , яка має багато грошей та немає спокою в душі щасливою важко назвати. Жити в постійному стресі за своє багатство: згорить, вкрадуть, згниє… Хіба цей страх може бути сумісний із щастям? Так, грошу у житті дуже важливі, але зробити людину щасливою вони не можуть.

 

Перегляд  відео «Притча про дружбу»

 

Отже , щастя – це поряд вірні друзі. 

 

         Чи згодні ви з думкою Жорж Санд: «У житті існує тільки одне щастя – кохати і бути коханою»?

         Чи можна розуміти цей вислів так: поки не зустрів кохання – ти нещасна людина?

А якщо людина кохає без взаємності, її теж можна вважати щасливою?

  (Кохання змінює людину на краще, дарує їй нові чудові відчуття, мрії. У коханні споріднюються душі двох людей. І навіть нерозділене кохання прекрасне вже тим, що людина відкриває для себе красу іншої особистості.)  

 

Отже, щастя – це й кохання. 

  

 

• Точка зору. Спростуйте  або підтвердіть таку думку:

 В хворобі щастя не буває,

Лише в здоров'ї щастя є.

Весела думка всіх єднає,

    Здоров'я лиш дурний псує. 

 

Отже, щастя – це й міцне здоров’я. 

 

Люди кажуть, що  скільки людей – стільки світів. Тож зрозуміло, що кожен витлумачуватиме щастя по-своєму. Для когось – це задоволення, втіха; для когось – добробут. Хтось щастя  розуміє  як удачу, талант. Для  інших щастя – це радість. 

 

Заключне слово класного керівника.

         Відомий поет Омар Хайям дав таке визначення щастю: «Щасливий той, хто жив хоч би хвилинку!» Отже, саме життя є щастям. Матеріальний добробут дає відчуття задоволення, комфорту, але не щастя. Той, хто бачить щастя в цьому, збіднює своє життя, перетворює його на існування. Відчуття щастя дає людині творчу працю, творчість, мета яких — ствердження ідеалів добра, краси, справедливості. . Розуміння щастя нікому не може бути нав'язано, кожна людина має право на своє уявлення про щастя, кожен вибирає його сам. Щастя — це сама людина, багатство її внутрішнього світу, характер її світогляду, духовність або меркантильність інтересів і потреб.

 

А для щастя треба зовсім небагато:

Сонце, зорі, небо і весела хата.

А у хаті рідні, друзі, мама й тато

Щоб любов і радість там жила крилата.

Щоб були стосунки в сім’ях добрі, щирі.

І зростали дітки в злагоді і мирі.

І щоб був достаток, все було, як треба

Ой, для щастя, мабуть, трохи більше треба?

Ще краса безмежна, ріки і долини,

І любов, як море треба для людини.

І знання, і творчість, радість безупинна.

Кожен раз щось інше. Ти ж на те й Людина?!

 

    Я бажаю вам досягти справжнього людського щастя. Хай кожному з вас воно усміхнеться. Будьте щасливі!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Державний навчальний заклад

"Запорізьке машинобудівне вище професійне училище"

 

ВИХОВНА ГОДИНА

на тему

««Вчинок. Відповідальність. Наслідки»

»

 

 

 

 

 

 

Розроблена

 класним керівником

групи №19/20

Пахар Т.В.

Запоріжжя-2022

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: ознайомитися з основними розділами і статтями Кримінального кодексу, завданнями та видами кримінальної відповідальності; сформувати в учнів уявлення про види злочинів, за споєння яких неповнолітні несуть повну або часткову відповідальність; формувати негативне ставлення до злочинних посягань та активну правомірну поведінку; виховувати почуття високого рівня правомірної поведінки, усвідомлення і розуміння своїх вчинків, відповідальності за свої дії.

На дошці:

Вік особи	Обсяг юридичної відповідальності
до14 років	Юридичної відповідальності немає, застосовується лише виховні заходи ( відповідають батьки неповнолітнього)
14 років	Часткова кримінальна відповідальність
15 років	Часткова кримінальна, обмежена цивільна відповідальність
16 років	Обмежена цивільна, повна адміністративна та кримінальна відповідальність
18 років	Повна юридична відповідальність

 

Хід виховної години:

Класний керівник:

         Сьогодні ми ще раз звернемося до кримінального законодавства України.

Вважаю, що про існування Кримінального кодексу ви всі знаєте, але хотілось би дещо детальніше, на конкретних прикладах з життя ознайомити вас із суттю цього документа.

          Отже, перегорнемо сторінки Кримінального кодексу України…

          Нині діючий кримінальний кодекс України набрав чинності 1 вересня 2001 року і має завдання охороняти державний лад, осіб та права громадян, правопорядок від злочинних посягань. 

          Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, яка винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кодексом суспільно небезпечне діяння. Кримінальне покарання застосовується тільки за вироком суду. Особи, які вчинили злочин, підлягають відповідальності на підставі цього кодексу. Але давайте спочатку визначимо, що означає саме поняття „злочин”, „тяжкий злочин”, вчинення злочину умисно або з необережності?

   Звернімося за відповіддю до сторінок Кримінального кодексу.

 

          Злочином визнається передбачене кримінальним законодавством  суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на власність, особу, права громадян, на правопорядок.

         

Тяжкими злочинами визнаються умисні діяння, що являють собою підвищену суспільну небезпеку. До тяжких злочинів належать: особливо небезпечні державні злочини, бандитизм, контрабанда, масові безпорядки, виготовлення або збут підроблених грошей, умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, грабіж за обтяжуючих обставин, зґвалтування, одержання хабарів.

  

Злочин вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільно небезпечні наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

          Злочин визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання небезпечних наслідків своєї дії, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості  настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

 

 Отже, ми з’ясували, що таке злочин і тепер поговоримо про відповідальність неповнолітніх, яка передбачена Кримінальним кодексом.

 

Повній кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років. Особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, несуть часткову відповідальність лише за вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров’я, згвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, злісне або особливо злісне хуліганство, знищення майна, що спричинило тяжкі наслідки, а також за умисне вчинення дій, що можуть викликати аварію поїзда.

          Коли суд визнає, що злочин, який вчинила особа у віці до 18 років, не становить великої суспільної небезпеки, можливе не застосування кримінального покарання, а лише заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.

          Сам факт неповноліття винного у скоєні злочину враховується судом як пом’якшуюча обставина. Для осіб, що вчинили злочин уперше в неповнолітньому віці, передбачено полегшені, порівняно з дорослими злочинцями, умови відбування покарання.

          Дуже часто для підлітка, що вперше вчинив злочин, замість кримінального покарання застосовують наступні примусові заходи виховного характеру: забов’язання попросити пробачення, застереження, передача під нагляд, але найбільш суворий захід виховного характеру – направлення до спеціальних навчально-виховних установ (школи, професійні училища соціальної реабілітації для порушників 11-18-річного віку.)

 

Покарання не тільки є карою за вчинення злочину, але й має на меті виправлення і перевиховання засуджених, точне виконання законів, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

          Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принижувати людську гідність.

          До осіб, які вчинили злочин, можуть застосовуватись такі основні покарання: позбавлення волі, виправні роботи, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, штраф, догана та інші.

          Крім основних до засуджених можуть застосовуватись такі додаткові покарання: конфіскація майна, позбавлення батьківських прав.

          Треба окремо відзначити, що у нашій країні вже немає виняткової міри – смертної кари, що замінена по життєвим ув’язненням. Де-юре (юридично) це закріплено в новому Кримінальному кодексі, а де-факто (фактично) мораторій на цю міру покарання в Україні введено з 11.03.1997 року.

          У 72 країнах світу заборонено застосовувати цю міру покарання до неповнолітніх.

 

Кримінальний кодекс України досить об’ємний за своїм змістом. Неможливо за один урок його вивчити чи перечитати. Окремо, в кожній частині кодексу мова йдеться про:

·         державні злочини

·         злочини проти власності

·         злочини проти життя, здоров’я, честі і гідності особи

·         злочини проти політичних, трудових прав громадян

·         службові злочини

·         військові злочини

·         злочини проти правосуддя

·         злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров’я.

 

Зупинимося на розділі, де мова йде про злочини проти громадської безпеки. Які злочини тут фігурують, яка міра покарання передбачена за скоєння саме такого роду злочинів?

         Пропоную ознайомитися з деякими статтями цього розділу:

 

Хуліганство. Хуліганство, тобто навмисні дії, що грубо порушують громадський порядок. Карається позбавленням волі на строк від 6 місяців.

 

Злісне хуліганство. Дії, що визначаються цинізмом, зухвалістю, вчинені раніше судимою особою. Карається позбавленням волі на строк до 3 років.

 

Знищення і руйнування пам’яток культури (позбавлення волі на строк до 3 років).

 

Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (позбавлення волі на строк до 1 року).

 

Глум над могилою (позбавлення волі на строк до 3 років).

 

Придбання або збут майна за відома здобутого злочинним шляхом (позбавлення волі на строк до 2 років)

 

Угін автотранспортних засобів (позбавлення волі на строк до 1 року).

 

Самовільна зупинка поїзда без потреби (до 2 років позбавлення волі ).

Незаконне носіння, зберігання, виготовлення і збут вогнестрільної чи  холодної зброї, бойових припасів та вибухових речовин (позбавлення волі до 5 років).

 

Виготовлення, придбання, зберігання або збут отруйних і сильнодіючих речовин (позбавлення волі на строк до 3 років).

 

Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, пересилка або збут наркотичних речовин (позбавлення волі на строк до 10 років).

 

Посів або вирощування заборонених культур, що містять наркотичні речовини (позбавлення волі на строк до 5 років).

 

Схилення до вживання наркотичних речовин ( позбавлення волі на строк до 5 років).

 

Крадіжка – позбавлення волі на строк до 3 років.

 

Грабіж – до 5 років позбавлення волі.

Крадіжка вчинена повторна чи за попереднім зговором групою осіб – до 7 років позбавлення волі, а грабіж за цих самих обставин – до 8 років позбавлення волі.

Заключне слово

Сьогодні ми ще раз перегорнули деякі сторінки кодексу, ознайомившись лише з окремими його статтями. Сподіваюсь, що всі ви зрозуміли, що треба бути законослухняними, поважати і не порушувати закони, що діють у нашій державі. Завжди пам’ятайте, що незнання законів не звільняє від відповідальності. Будьте розсудливими, обмірковуйте свої вчинки, на помилках інших людей.

Сподіваюся, що година спілкування змусила вас над дечим замислитись і ніколи не допустити того факту, щоб вас було засуджено за статтями цього кодексу.

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Квітень

 

 

 

 

01042022

 

 

08042022

ДНЗ „Запорізьке машинобудівне вище професійне училище”

Виховна година  на тему:

«Всесвітній день авіації і космонавтики»

Проведена 

класним керівником групи №19/20

Пахар Т .В.

М. Запоріжжя-22

Мета: познайомити з історією святкування  Всесвітнього дня авіації і космонавтики, ознайомити з  біографією першого космонавта України, розвивати  творчі здібності, мислення, знання про космос, фізичні основи польоту, прививати цікавість до пізнання космічних просторів.

 

Хід виховної години

Класний керівник:

12 квітня все людство відмічає Всесвітній день авіації та космонавтики. Це свято з'явилось на честь першого польоту у космос людини і тим самим воно підкреслює нестримну жагу людського роду до пізнання нових знань. Бажаю і Вам у цей день замислитись над своїм існуванням і від душі захотіти дізнатися про навколишній світ більше!

Ера польотів людини спочатку на літаку, а потім і у космічному кораблі відкрила для людства принципово нові можливості у подоланні відстані та швидкості руху. У цей знаменний день варто пам'ятати, що можливості нашого пізнання не обмежені, і за наявності наполегливої праці та терпіння ми можемо здолати будь-які перешкоди.

До космічних ви висот

Прагнете щодня,

Поважає вас народ

Тішиться рідня,

Бо найближче до зірок

Ви з усіх із нас.

Вас вітаємо тепер

В цей зірковий час.

 В цей день, 12 квітня, у 1961 році громадянин СССР старший лейтенант Юрій Олексійович Гагарін на космічному кораблі "Восток" вперше в світі здійснив орбітальний політ навколо Землі, відкривши епоху пілотуємих космічних польотів. Він здійснив один виток довкола земної кулі, який тривав 108 хвилин.

Біографія першого космонавта незалежної України.

З 19 листопада по 4 грудня 1997 року у складі міжнародного екіпажу здійснив політ на американському кораблі багаторазового використання «Колумбія» громадянин України Л.К.Каденюк. 

Леонід Костянтинович Каденюк Герой України, Перший космонавт незалежної України.

 У шість років я подивився фільм "Повість про справжню людину", i образ Маресьєва визначив моє майбутнє життя. Вже тоді я знав, що стану льотчиком. А в 1961 році у космос полетів Юрій Гагарін. I я захотів стати космонавтом. (Л. Каденюк)

 Він мріяв про політ у космос довгі роки, десятиріччя, і можна лише здогадуватися, яка залізна воля, який колосальний труд льотчика-випробувача, що опанував 54 типи військових літаків, знадобилося йому, аби ця мрія стала реальністю

Народився 28 сiчня 1951 року в селi Клiшкiвцi, Хотснького району, Чернiвецької областi в сiм'ї сiльських вчителiв. Мати - вчителька молодших класiв, батько - вчитель фiзкультури та працi, iнвалiд вiйни: носив у собi 7 осколкiв.

 Чернігівське училище льотчиків, аеродроми Чернігова і Сум - ось початок його шляху як пілота.

...Він ніколи не забуде свого першого самостійного польоту. Озирнувся, бо не вірилося - за спиною немає інструктора. Це враження так і залишилося найсильнішим, навіть після польоту в космос. Учився Леонід добре, і після закінчення навчання його залишили працювати інструктором в училищі.

 У 1976 р. був вiдiбраний у групу космонавтiв при Центрi пiдготування космонавтiв iм. Ю. Гагарiна (Зоряне мiстечко). Проходив пiдготовку льотчика-випробувача в Державному науково-дослiдному командному iнститут i Вiйськово-повiтряних сил Радянського Союзу, що завершив у 1977 р. У 1978 р. завершив курс загального космiчного пiдготування в Навчальному центрi iм. Ю. Гагарiна. Курс включав бiологiю, екологiю, медицину, метеорологiю, космiчну геологiю i геоботанiку. Як космонавт дослiдник одержав пiдготовку по виконанню наукових дослiджень i експериментiв по кожнiй iз зазначених дисциплiн.

 У 1978-1983 р. Л.К.Каденюк служив у якостi космонавта-випробувача i льотчика-космонавта в Групi космiчних систем багатократного використання в Центрi пiдготовки космонавтiв iм. Ю.Гагарiна. У цей час вiн пройшов пiдготовку пiдвищеного рiвня по проведенню польотних наукових експериментiв. Курс пiдготовки включав тренування по технiках виживання, роботам у вiдкритому космосi й в умовах iмiтацiї невагомостi. Брав участь в експериментальних дослiдженнях i iспитах космiчної технiки для транспортної системи багатократного використання "Буран".

У 1984-1988 р. Л.К. Каденюк працював льотчиком-випробувачем у Державному льотно-iспитовому центрi Вiйськово-повiтряних сил. Вiн виконав ряд iспитових польотiв у рамках трьох програм Державних iспитiв на лiтаках СУ-27, СУ-27УБ i МИГ-25, одержав звання льотчика 1-го класу, брав участь у льотних iспитах лiтакiв МИГ-23, МИГ-27, МИГ-31, а також iспитах режимiв зниження i посадки космiчного корабля "Буран" на лiтаках МИГ-31 i МИГ-25. 

Літав більше як на 50-ти типах та моделях літаків різного призначення. 

Нелегким був шлях Л.Каденюка до загону космонавтів. У колишньому СРСР його група відбиралася з кількох тисяч кандидатів, але вибрали лише дев'ять чоловік, в тому числі і його. Каденюк переміг численних конкурентів саме тим, що володіє всіма потрібними якостями - "відмінним здоров'ям, професіоналізмом, волею у виборі і досягненні мети." До того ж, він - космонавт-дослідник, отже до старту пройшов відповідну і наукову підготовку. 

Ще 1990 р. за ініціативою Л.Кравчука було порушено питання про запуск космічного корабля з українським екіпажем. І цю пропозицію Москва підтримала. Старт корабля призначили на 1991 р., а його екіпаж (в тому числі й Л.Каденюк) приступив до інтенсивних тренувань. Однак із розпадом Радянського Союзу здійснитися цьому проектові не судилося. На жаль, внаслідок політичних розбіжностей між Києвом і Москвою не відбувся ще один запланований космічний старт за участю Л.Каденюка у 1992 р. Космічний корабель "Союз-ТМ" мав провести на навколоземній орбіті спершу стикування з багаторазовою космічною системою "Буран", а згодом - ще й з орбітальною станцією "Мир". Складність експерименту полягала у тому, що зістиковочні системи "Союзу-ТМ" (рятувальник) і орбітальної станції "Мир" суттєво відрізнялися одна від одної, а відтак вимагали проведення цілої низки експериментальних випробувань. Як тільки в незалежній Україні було оголошено про формування загону космонавтів, Леонід Каденюк написав рапорт на звільнення зі служби в лавах Збройних Сил Російської Федерації, і його негайно задовольнили: російські колеги добре розуміли, що після стількох років напружених тренувань за програмою підготовки космонавтів він має право реалізувати свою давню мрію - полетіти у космос. Після досягнення домовленостей між Україною і США про політ українського громадянина на американському зоряному кораблі багаторазового використання було проведено прискіпливий відбір кандидатів. 

Відтак 19 листопада 1996 р. Л.Каденюк ступив на територію Сполучених Штатів Америки для передполітної підготовки. Кількома тижнями пізніше його приклад наслідував i дублер - Ярослав Пустовий. 19 листопада - 5 грудня 1997 р. відбулася довгоочікувана експедиція міжнародного (громадяни США, Японії та України) екіпажу (командир - Кевін Крегл) на борту американського "човника" багаторазового використання -"Колумбії". На офіційній емблемі 87-го запуску "Колумбії" на навколоземну орбіту було вміщено прапор України. Згідно з програмою, яку розробили 16 українських учених та 6 їхніх американських колег, Л.Каденюк у космосі, а його дублер - на Землі - провели десять біологічних експериментів з трьома видами рослин: соєю, мохом та brassica rapa. Останню рослину американський учений Пауль Вільямсон вирощував понад 20 років. Нині у біології одним із основних питань є дослідження впливу гравітації на розвиток рослин. Саме тому українські космонавти й вивчали рослини у стані невагомості та у природному середовищі. Крім того, виконано низку досліджень щодо запилення рослин і їх запліднення. На думку Л.Каденюка, цей політ сприяв не лише піднесенню авторитету України на міжнародній арені, але й позбавив багатьох наших співвітчизників комплексу меншовартості. Нині Леонід Каденюк несе службу на відповідальній посаді у лавах Збройних Сил України, передає власний досвід молодшим колегам, мріє про нові зоряні старти, живе сподіваннями на реалізацію нової космічної програми, котра передбачає польоти українських космонавтів у складі міжнародних екіпажів. Нагороджений відзнакою Президента України "Герой України", орденами і медалями, заступник Генерального інспектора генеральної військової інспекції при Президентові України з питань авіації і космонавтики. Автор п'яти нукових праць. 

Перебування Леоніда Каденюка на орбіті значно вплинуло на його світогляд. Коли людина на власні очі переконується в тому, яка маленька наша планета, яка тендітна навколо неї повітряна оболонка, то починає ставитися до природи по-іншому: хочеться берегти кожну травинку.

 Леонід Каденюк одружений, виховує двох синів, захоплюється бігом на довгі дистанції, прогулянками на природі, науково-технічною та історичною літературою.

Леонід Каденюк взяв з собою у політ Державний прапор України, «Кобзар» Т. Г. Шевченка, касети з записами пісень Назарія Яремчука, Софії Ротару, Павла Дворського , капсулу із землею батьківського обісття.

Факт участі українського космонавта у польоті на кораблі «Колумбія» свідчить, що Україна є космічною державою.

      Розвиток польотів в колишньому союзі проходило поетапно. Від перших пілотуємих кораблів та орбітальних станцій до багатоцільових космічних, які пілотували орбітальні комплекси.

      За рішенням Міжнародної авіаційної федерації (ФАІ)  12 квітня святкується як "Всесвітній день Авіації та Космонавтики".

"Україна – космічна держава”

     Україна і космос - нероздільні. Зв'язок цей міцно встановився на зорі космонавтики, і витравити його зараз просто неможливо. Українське походження мали такі творці теорії польотів у світовому просторі, як Костянтин Ціолковський (до речі, повне прізвище Циолковський-Наливайко), Микола Кибальчич, Юрій Кондратюк. 

       У Київському політехнічному свого часу вчилися Сергій Корольов і Володимир Челомей (конструктор відомої ракети-носія "Протон"). Ракетна техніка взагалі пішла  із просторів "неньки": перші у світі бойові ракети (після китайських дослідів) створив нащадок українських козаків генерал-лейтенант Олександр Засядько, він же організував у російській армії першу ракетну роту. А іменами Янгеля і, пізніше, Уткіна (генеральних конструкторів КБ "Південне" у Дніпропетровську, творців серії балістичних ракет, включаючи "Сатану" і "Скальпель") на Заході починаючи з 50-х рр. лякали діточок.

     Хоча порох та ракети власне винайшли хитромудрі китайці, але перший поштовх для розвитку ракетної техніки в Європі дав українець - генерал-лейтенант Олександр Засядько, який ще у середині 19 століття розробив цілу серію різних бойових ракет та створив у російській армії ракетну роту. 

      Першим, хто додумався використати ракети для польоту людини у космос теж був українець - Микола Кибальчич. Народився він на Чернігівщині в сім’ї місцевого священика. Свого часу Кибальчич прославився головним чином тим, що виготовив унікальну бомбу, якою народовольці прикінчили російського імператора Олександра ІІ. Пристрій для реактивних польотів Кибальчич розробив у останні дні свого життя - ескіз космічного корабля було видряпало уламком ?ґудзика на стіні тюремного каземату. Перед самою стратою Кибальчичу вдалося передати папери з розробками реактивного літального апарату адвокатові, але їх вилучила царська "охранка”. Унікальний винахід надовго було поховано в архівах спецслужб... 

      Лише після революції світ дізнався, що Ціолковський був не першим і що його майже на три десятиріччя випередив страчений 3 квітня 1881 року українець Микола Кибальчич. До речі, Ціолковський теж не був 100% русаком і мав добрячу частину української крові. Зокрема серед його українських предків був Северин Наливайко.

Житомирянин Сергій Корольов, той самий,  чия ракета 12 квітня 1961 року виведе у космос першу людину планети. 

        Мало хто знає, але свій шлях "любимый лунный трактор” СРСР до Місяця розпочав в Україні. Для підготовки команди, що керувала "Луноходом”, та для випробовувань самого апарату в кримських горах під Сімферополем було створено спеціальний "місяцедром”. 

           На Місяць було запущено усього два "трактори” - "Луноход-1” (1970 р.) та "Луноход-2” (1973 р.). Під час виконання місячної місії "трактористи” теж знаходилися у Криму - у центрі керування в селищі Шкільне. Пізніше зі Шкільного керували роботою космічних кораблів "Союз”, брали участь у здійснення першої міжнародної стиковки "Союз”-”Аполон”, відстежували перший, і єдиний політ радянського "човника” "Буран”...

Космічне сьогодення

         За роки незалежності Україна впевнено посіла своє місце серед провідних космічних держав світу. Сьогодні ми випускаємо найрізноманітніші ракетоносії. Від "космічної малолітражки” - типу "Циклон-3” (супутники до 600 кг), до важкої "космічної фури” "Зеніт-2 SLВ”, здатної вивести на орбіту до 14 тонн. На базі балістичної ракети SS-18 "Сатана” створено мирні космічні носії серії "Дніпро”. Усього на трьох закордонних космодромах - Байконур, Плесецьк і "Сі Ленч” - експлуатуються п’ять українських ракетно-космічних комплексів: "Циклон-2”, "Циклон-3”, "Зеніт-2”, "Зеніт-3SL”, "Дніпро”, якими, з 1991 року здійснено майже вісім десятків пусків, та виведено на орбіту понад півтори сотні супутників. На сьогодні Україна контролює 10% ринку космічних послуг. 

Чудовим вираженням міжнародного співробітництва в освоєнні Всесвіту, пізнанні його таємниць став політ українського космонавта Леоніда Каденюка на борту американського корабля «Шаттл», я кий стартував 19 листопада 1997 року. Цей політ тривав 16 діб.

Останнім часом з’явилася інформація про те, що НКАУ планує разом з НАСА розпочати нову спільну Місячну програму... Адже сьогодні космічні дослідження - це не лише престиж держави, але й надзвичайно прибутковий та перспективний бізнес. Потенціал поки що є.

 Цього дня у 1961 році Юрій Гагарін на космічному кораблі "Восток" здійснив перший в історії людства політ навколо орбіти Землі. Політ тривав 180 хвилин. Хто з дітей в залі підкаже скільки це годин?

Правильно! І ці нещасні три години перевернули хід науки! Те, що раніше вважалося неймовірним, стало дійсністю. Це все одно що ви, побачили б на власні очі чаклунство Гаррі Поттера! Тепер ми знаємо як виглядає поверхня Місяця і навіть Марса!!! Хтозна, можливо коли ви підростете, то зможете подорожувати космосом так само вільно, як і Україною. 

 

Підведення підсумків виховної години.

Висновок:

Сподіваюсь, що і нинішнє та майбутнє покоління українців також досягнуть великих успіхів в освоєні космічного простору, адже космічні дослідження і освоєння космічного простору в Україні – один із найважливіших проявів сучасної науково-технічної революції, одне з найвагоміших досягнень людського генія.

 ХХІ – це століття, яке принесе надзвичайні результати в освоєні космосу. І ми щиро віримо, що Україна займе там вагоме місце, оскільки дослідження в галузі космонавтики продовжують розвивати в незалежній Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»

 

 

Виховна година

на тему

«ПРОФІЛАКТИКА НАРКОМАНІЇ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

класний керівник групи №19/20

Пахар Т..В.

 

Запоріжжя-2022

Мета: сприяти пропаганді здорового способу життя; пояснюти дію наркотиків на організм людини, а особливо підлітків; допомогти здобувачам освіти зрозуміти шкідливість наркотиків на організм.

 

ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

Класний керівник:

За оцінками  незалежних експертів кількість наркозалежних в Україні — 1,5-2 мільйона осіб, що в десятки разів перевищує різні офіційні цифри. У 2016 р. МВС констатувало, що кожен із семи тяжких злочинів вчинено у сфері обігу наркотиків.

Того ж року Міністерство охорони здоров'я подало, що «від 8% до 26% школярів у віці 13-16 років пробували наркотики хоча б один раз». Нині наркозалежність помолодшала до 10-11-ти років. Останніми роками Україна послідовно прямує до національної катастрофи: кількість наркозалежних зростає в геометричній прогресії.

Наркотики – це група речовин, які приводять до виникнення особливого стану – стану фальшивої радості, райдужних, але необґрунтованих марень, що супроводжуються приглушенням почуття відповідальності. До наркотичних речовин належать опіум, героїн, морфін, марихуана, різні болезаспокійливі речовини. Вирощування маку й використання його з метою отримання наркотичного задоволення мало місце ще в 300 році до нашої ери; він вирощувався в Мексиці, Китаї, Індії, Камбоджі, В’єтнамі, Лівані, Туреччині, Афганістані. Опіумний мак досі вирощується в країнах Золотого Трикутника – Бірмі, Лаосі, Таїланді.

Історія наркотиків стара як людство! Наркотики були відомі і вживалися дуже давно! Америка страждала від хвилі наркотиків! Наркоманія захопила чорний ринок ще в 20-х роках минулого віку! У 80-ті роки, нова забава разом із усіма західними цінностями прийшла в ряди і нашої молоді, розповсюджуючись підвалами і темними вулицями міст, набула такого масштабу, що правоохоронці не змогли стримати потік завезення наркотиків, і смерть із величезним напором вилилася, перш за все, на підлітків і молодь! Адже основна частина наркоманів – підлітки і молоді люди, які набагато слабкіші психологічно аніж дорослі.

Причому спробувати наркотики часом пропонують “найближчі друзі”! Уколовшись, швидко одержуєш веселощі на час, але взамін поступово віддаєш життя! Що важливіше: не загубити обличчя перед “друзями”, або втратити життя? Як нерозумно: проміняти здоров'я, свободу, своє майбутнє на що?.. Більшість підлітків, що пробують наркотики, і не підозрюють, у що це обов'язково обернеться для них у недалекому майбутньому! Вони, підбадьорені словами “друзів”, пробують, а потім багаторазово шкодують про цю мить і молять Бога про смерть під час ломок! Як правило, наркомани, коли усвідомлюють, що вони хворі, намагаються реабілітуватися, але, на жаль, більшість з них повертається до наркотиків, лише трохи подовжуючи життя, яке вже не в радість ані їм, ані рідним!

Перед тим, як спробувати наркотик, варто задуматися: чи потрібний вам букет хвороб, що передається через голку? На що ви прирікаєте себе, свою сім'ю, своїх майбутніх дітей? Купа витрачених батьківських грошей на наркотики? Жах, що ти відчуєш, коли смерть буде стояти поруч, безпорадно спостерігаючи за тим, як поведе твої м'язи, як твій організм вмирає, а ти нічого не можеш зробити! Навіщо тобі сльози матері на твоїй могилі і скорбота батька? Навіщо себе прирікати? Навіщо...

За оцінками фахівців зараз у світі налічується приблизно 200 млн. наркоманів. Іноді називають цифру в декілька разів більшу. Сьогодні у наших містах 60% хлопчиків і 20% дівчат віком 15-17 років вже залучені до наркотиків. В цьому віці їм треба набиратись знань і життєвого досвіду, щоб завтра стати основою суспільства і взяти відповідальність за долю країни, але де їм... Їхня проблема, - де б дістати грошей на чергову дозу! Хто це зупинить? МИ – всі разом!

Людина завжди шукала засоби, щоб отримати задоволення, полегшити страждання, або іншим засобом сховатися від тяжкої дійсності шляхом застосування різноманітних одурманюючих речовин. Все різноманіття наркотиків існує одвіку, і наш час високих технологій не вніс нічого принципово нового в явище наркоманії.

   Наркоманія – це психічне захворювання людей, які не зуміли сказати «Ні!». Вживання наркотиків було відоме ще в давнину. У наші дні наркоманія стала хворобою незахищених верст суспільства, а точніше, найслабших його членів. Це для них, як їм здається, вона стала своєрідним способом виходу зі стресових ситуацій. На кожні 10 000 жителів України припадає 17 наркоманів; 70 % споживачів наркотиків молоді люди від 16 до 25 років. Що ж сприяє вживанню ними наркотиків?

                                  

Фактори, які впливають на початок уживання наркотиків серед молоді:

Передусім – мода, прагнення вписатися в те оточення, ту компанію, яка для молодої людини важлива, цікава і де споживання наркотиків – норма.

Можливо, молодь приваблює поширена помилка, начебто споживання наркотиків – ознака сучасного модного устрою життя.

Психологи вважають, що споживання наркотиків – один зі щаблів віддалення від реального життя. А наступна – самогубство.

Серед інших причин можна назвати такі:

·         погані стосунки в родині, з близькими й друзями;

·         антисоціальна поведінка й гіперактивність дітей;

·         дружба з однолітками, які вживають наркотики;

·         нелюбов до школи, неуспіхи в навчанні;

·         економічні й соціальні труднощі;

·         погане оточення й розлад у суспільстві;

·         зміна місця навчання та проживання;

·         доступність наркотиків;

·         вживання наркотиків батьками;

·         позитивне ставлення до наркотиків;

·         спроба заглушити наркотиком біль чи втекти від неприємності.

 

Стан залежності від наркотиків характеризується трьома фактами:

·         непереборним бажанням продовжувати прийом наркотиків;

·         потребою поступово збільшувати дозу;

·         залежністю психічного, а іноді і фізичного характеру від впливу наркотиків.

Так званий синдром наркоманії виникає в результаті прийняття наркотичного засобу, незалежно від того, відбувається це випадково або після систематичного вживання. Етапи цього процесу, що протікає більш повільно або більш швидко, в основному такі:

·         Початкова ейфорія, часто дуже короткочасна. Вона характеризується для визначених наркотичних речовин (особливо морфію й опіуму), а не для всіх засобів. У такому стані підвищеної дратівливості, вигадливих і часто еротичних бачень людина втрачає контроль над собою.

·         Толерантність, яка носить тимчасовий характер. Це явище пояснюється реакцією організму на дію однієї й тієї ж дози речовини, прийнятої неодноразово. Поступово організм реагує слабкіше.

·         Залежність або нездоланна тяга до прийняття чергової дози наркотику. Більшість дослідників приходили до висновку, що залежність – явище як фізичне, так і психічне.

·         Абстиненція (синдром відібрання) відбувається звичайно через 12-48 годин після припинення прийняття наркотику. Наркоман не може переносити цей стан, що викликає в нього нервові розлади, тахікардію, спазми, блювоту, діарею, слинотечу, підвищену секрецію залоз. При цьому з'являється нав'язливе бажання знайти токсичну речовину – наркотик – за будь-яку ціну! Різке “відібрання” призводить наркомана до шалених і вкрай небезпечних проявів, що можуть у деяких випадках викликати дійсні колапси, як це буває з морфіністами. Це різновид страшного delirium tremens – білої гарячки, у якому занурюється невиліковний алкоголік. Приступ сам по собі виражає стан гострої потреби в отруті, що стала необхідним чинником внутрішніх процесів.

 

У більшості країн, що беруть участь у боротьбі проти наркотиків, контролюється лише невеличка частина продукції, тобто тільки препарати, що ввійшли в список заборонених наркотичних засобів. Небезпека наркотизації збільшується в міру того, як фабрики і лабораторії роблять усе нові і нові типи синтетичних наркотиків, більш сильних і більш шкідливих.

Незважаючи на програми знищення культур маку в Південно-Західній і Південно-Східній Азії, ці регіони продовжують займати лідируючі позиції. Загальна кількість виробленого опіуму оцінюється тисячами тон.

Значно збільшилось виробництво афганського маку в Південно-Західній Азії. Ця область, де з'єднуються межі Афганістану, Пакистану й Ірану, відома також як “Золотий півмісяць”. У Південно-Східній Азії зона “Золотого трикутника” (Лаос, Маунмар, Таїланд) залишається активним виробником наркотиків. У західній півкулі головними виробниками опіуму є Мексика і Колумбія. Їх річне виробництво наркотиків перевищує 100 тон. Тобто іде інтенсивне насичення “чорного ринку” і традиційними природними наркотиками.

Більшість опитаних учнів та студентів, повідомили, що вони легко можуть дістати наркотики на дискотеці, у барі, на вулиці у торговців наркотиками. Таким чином, вживання наркотиків достатньо широко доступний і поширений серед різних верств населення і особливо – молоді.

Негативні явища, що породжуються вживанням наркотиків, несуть у собі велику небезпеку для людства. Вживання наркотиків, насамперед, негативно впливає на здоров'я людей, сприяє розвитку соматичних і психічних захворювань, і це є одна з причин збільшення смертності населення.

Наркоманія супроводжує різні форми злочинності, тому що, по-перше, з метою отримання наркотиків наркомани вчиняють тяжкі й особливо тяжкі корисливі і корисливо-насильницькі злочини. По-друге, наркомани часто чинять злочин під безпосереднім впливом наркотиків на психіку.

Взаємозв'язок наркоманії і злочинності виявляється також у вчиненні протиправних дій, пов'язаних із незаконними операціями з наркотиками (виготовлення, збереження, збут, придбання).

Наркоманія – страшна хвороба сучасного світу. Серед наркоманів висока смертність від вживання наркотиків, крім того, наркоманія важко виліковна.

Про шкідливість наркотиків сказано чимало. Проте занепокоєння вчених і лікарів, викликане поширенням наркоманії, росте, тому, що поки ще значне число людей і насамперед молоді недостатньо усвідомлює згубність наркоманії.

Вживання наркотиків – не безгрішне заняття, що можна кинути без зусиль. Це дійсно чума, і тим більш небезпечна, що багато-хто не приймає її всерйоз.

Якщо пияцтво на початковому етапі – це результат неправильного виховання, слабохарактерності, розбещеності, імітації дурних навичок, то наркоманія з самого початку – серйозна хвороба, що потребує спеціального лікування. Потрібні великі зусилля, щоб вилікувати і перевиховати наркомана. Немає нічого більш жахливого, аніж мати члена сім'ї – наркомана, що по своїй волі змушує страждати не тільки самого себе, а й своїх рідних.

Виходячи з загальнолюдського значення явища наркоманії, в 1987 році Генеральна Асамблея ООН постановила щорічно відмічати 26 червня Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотичними засобами і їх незаконним розповсюдженням.

Відмічаючи цей день, Всеукраїнська громадська організація “Асоціація захисту суспільства від наркоманії” закликає всіх свідомих громадян, всіх громадських, політичних і державних діячів об'єднати свої зусилля в рамках руху “Україна – проти наркоманії” для захисту національного багатства країни – нашої молоді від впливу наркотиків.

 

???     Чому важко позбутися споживання наркотиків? 

Бо перше, з чим стикається наркоман?  (це потреба постійно збільшувати дозу для досягнення кайфу). Це відбувається при вживанні більшості наркотиків, особливо тих, які містять опій.

 

Постійне збільшення дози для отримання «кайфу» створює важко розв’язуванні або зовсім не розв’язувані фінансові проблеми. Це по-перше. По-друге, ефект сп’яніння. Розслаблення й комфорту дуже швидко зникає зовсім. Ін’єкції починають здійснювати тільки стимулювання. З’являється відчуття припливу сил, яких насправді стає дедалі менше й менше. Нещасний уже не може жити, навчатися ц працювати без диявольського зілля.

   Дуже швидко настає повне психологічне виснаження. Загальне виснаження організму в результаті вживання наркотиків настає вже через 2-3 роки. Людина втрачає здатність до найменших фізичних і психічних навантажень. Настає остаточна моральна й інтелектуальна деградація – повний розпад особистості. Повністю втрачаються попередні почуття й інтереси. Єдиною турботою стає добування будь-якими засобами й способами наркотику.

 

 

Існує шість заповідей, як не стати жертвою наркоманії:

•          Перш ніж придбати порцію наркотичної речовини, гарненько подумай – а навіщо тобі це потрібно?

•          У жодному разі не погоджуйся передати пакунок із сумнівним вмістом навіть своєму другові.

•          Якою б заманливою не здавалася б пропозиція спробувати трохи щастя – відмовся. За все врешті-решт платити.

•          Якщо, пробувавши наркотик або речовину, що його замінює, ти не проти повторити, не забувай – за все треба платити, а ціну ти вже знаєш.

•          Якщо тобі необхідна допомога, ти можеш звернутися до батьків, психолого школи, в анонімні служби при поліклініках району.

 

Заходи для підвищення ефективності боротьби з наркоманією:

•          посилення боротьби з розповсюдженням наркотиків, суворіший митний контроль;

•          активізація роботи міліції в місцях збору молоді, розширення форм і методів роботи з молодими людьми;

•          запровадження кримінальної відповідальності за рекламу наркотиків;

•          посилення «Антинаркотичної» пропаганди за місцем проживання молоді з наведенням конкретних прикладів і факторів.

  Отже: Наркоманія – це захворювання, зумовлене залежністю від наркотичних речовин. Чим найбільше небезпечні наркотики? Тим, що вони безпосередньо змінюють свідомість людини і руйнують її пам'ять, пригнічують відчуття та емоції, а також викликають сильну психологічну та фізіологічну залежність. Вживання наркотиків внутрівенно є небезпечним через високу ймовірність ВІЛ-інфікування.

 

Підсумкова бесіда:

1. Що вам відомо про наркоманію?

2. Що вам відомо про людей, які стали наркоманами?

3. Назвіть фактори, які впливають на початок уживання наркотиків серед  

   молоді.

4. Що треба робити, щоб на стати жертвою наркоманії?

5. Які заходи проводяться в Україні для підвищення боротьби з наркоманією?

6. Чи в достатній мірі, на вашу думку, проводиться антинаркоманійна пропаганда в засобах масової інформації?

7. Ваші пропозиції з цих питань

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Державний навчальний заклад

"Запорізьке машинобудівне вище професійне училище"

 

 

 

Виховна година

на тему:

 

«День трагедії на Чорнобильській АЕС»

 

 

 

 

Підготовлено

класним керівником

групи №19/20

Пахар Т.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: розширити знання здобувачів освіти про трагедію віку – вибух на ЧАЕС; розвивати в них потребу будувати, створювати, відроджувати заради України; виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави; виховувати  почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України.

 

Хід виховної години:

 

 

«Міра жаху для нас – війна. Чорнобиль – страшніше. Це війна з незримим ворогом. Війна без стрілянини і пуль.»

 

Щоб оцінити масштаби радіоактивного виділення, нагадаємо, що атомна бомба, скинута на Хіросіму, важила 4,5 тонни. Реактор 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС викинув в атмосферу 50 тонн випаруваного палива (тобто 10 хіросимських бомб, а на додаток 70 тонн палива і близько 700 тонн радіоактивного реакторного графіту, що осів в районі аварії).

 

 На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС. Наслідки вибуху 4-го реактора Чорнобильської атомної сколихнула весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслися на великі відстані.

6 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства. Найбільшому радіоактивному забрудненню піддались області України, Білорусі, Росії. Це територія з населенням 7,1 млн осіб, із них 3 млн дітей.

–        А чи ви знаєте, що означає слово «радіація»?

 Щодня в Україні починають хворіти на рак 500 осіб. 76 міст і сіл потрапили в зону відселення, а тисяча гектарів землі стали непридатними для сільськогосподарського використання. 8 млн 400 тис. мешканців України, Білорусії, Росії піддалися радіоактивному опроміненню. Дітям, які народилися в ту ніч, уже виповнилося 28 років. Вони – живий хронометр техногенної катастрофи. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.

Слово «радіація» походить від латинського слова «радіус», що означає «промінь». Тобто те, що рухається у просторі як промінь світла. Аварія на Чорнобильській АЕС, смертоносне полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію.

Відвага... Для пожежника це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі пожежники виконували свою звичайну роботу. О ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу. Це Володимир Правик, Віктор Кибенок, Володимир Тищура, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Микола Титенок. Вічна пам'ять, низький уклін усім покійним від усього людства. Вічна слава героям! Хвилина мовчання. Герої Чорнобиля відомі всьому світу. їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки. У важких умовах вдалося загасити пожежу, попередити її розповсюдження на інші енергоблоки... Суворий і екзамен тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони, міліції. Усі діяли героїчно, самовіддано. Наша доля, наше горе, Біль пекучий — чорний біль. Сліз велике чорне море! Чорнобиль. Чорний квітень, чорні квіти, Чорна вранішня зоря... Не пішли до школи діти. Ой біда! Не на рік, і не на десять, не на вік, а навіки Погоріли білі весни, Мов граки. Допоможи нам, Божа Мати! Дай терпіння і зусиль. Щоб забути, щоб не знати — Чорнобиль. М. Сапожник Ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС було і багато олевчан. Серед них Олександр Кручінін, Василь Головенко, Юхим Ничипорович-Рабош та ін.

   34 роки після аварії – спустошені міста,  села залишаються незаселеними. Жити на цій території не можна буде іще через 300-400 років. А для України час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву «два кольори час».

Зруйновані села,  ні людського голосу, ні скрипу воза, що їде, ні голосу худоби у хліву. Не приведи, Господи, комусь іще пережити таке, коли прямо на очах твоїх руйнується роками налагоджене життя.

А скільки людей вивезли від обжитих ними місць, відірвавши від коренів, що єднали їх з рідною землею. Деяких вже похилого віку людей, відселених після аварії, тягне назад: тільки там відомими стежками повертаються вони до покинутого дому. Там, їм гірко і страшно жити, вирощувати на забрудненій землі картоплю, тримати домашню худобу, але ці люди, названі в народі самоселами, ще більше бояться бути вигнаними звідси. Це дуже боляче – жити в батьківській хаті за колючим дротом і бачити, як спустошується, поступово вмирає твоя найрідніша Батьківщина. Але ще важче знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити.

Щоб бути здоровим, треба знати елементарні радіаційно-гігієнічні навички і використовувати їх у повсякденному житті.

Правила поводження у забрудненому середовищі

1. Найперше і найголовніше правило — дотримання чистоти тіла, одягу, приміщення, їжі.

2. Неприпустимо їсти немиті овочі та фрукти. Адже вони дозрівають біля дороги, де пил може вміщувати радіоактивні частинки.

3. Не можна брати до рота зірвану травинку, билинку, смоктати бурульку.

4. Всю обробку їжі треба робити ретельніше: гарно мити у проточній воді, зливати, виварювати і т. ін.

5. Необхідне вологе прибирання, ретельне витирання пилу з меблів, підвіконня, зміна взуття.

6. Особиста гігієна: ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі, після вулиці, полоскати рот і горло перед їдою, часто мити голову, приймати душ, дбати про чистоту одягу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Травень

 

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»

Година спілкування до Дня Матері

«Для нас лиш б′ється ночами і днями 

єдине в світі -  серце мами!»

                                                                                     Підготувала:

                                                                                     класний керівник 

                                                                                     групи №19/20

                                                                                     Пахар Т.В.

Запоріжжя - 2022

Мета: зміцнювати дружні стосунки між батьками та здобувачами освіти, їх  родинами, прищеплювати любов до рідних, спонукати до більш дбайливого й уважного ставлення до мам та бабусь; розвивати естетичний та етичний смак, уважність до оточуючого; виховувати взаємодовіру та бажання відверто спілкуватися

 

Хід години спілкування

Класний керівник:

Сьогодні ми з вам зібрались, щоб згадати своє дитинство, переглянути сторінки власного життя, щоб поговорити про найдорожчу, найближчу людину, про людину, перед якою ми завжди в неоплачуваному боргу. І ця людина називається прекрасним, гордим іменем – мати. 

Мати – всього початок, Мати – берегиня роду людського. Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх і дім. Її святою завжди називали. Мати народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості… Чи є в світі щось світліше, як мамині очі, що все зорять за дітками як вдень, так і вночі. Чи є в світі щось щиріше, як серденько мами, яке б'ється для дитини днями і ночами. Чи є в світі щось дорожче, як мама кохана, що трудиться для дитини від ночі до рання. Саме у травні, а точніше у другу неділю травня ми святкуємо чудове свято – День Матері. А чому саме у травні? 

 

Матір – продовжувачку роду, шанували в усі часи. Одним з найдавніших свят, присвячених матері, вважається фестиваль на честь  богині Реі, дружини бога Кроноса та матері численних богів і богинь, який відзначали навесні в Стародавній Греції.

         Приблизно в 250 році до н.е. в Римі почали відзначати релігійне свято, присвячене богині-матері Кібеле, яке тривало три дні – з 15 по 18 березня.

На початку 17 століття в Англії в четверту неділю Великого посту стали святкувати неділю матері (Mothering Sunday) – свято всіх матерів Англії. У цей день було прийнято провідувати мам і приносити їм у подарунок спеціальний торт, який так і називався «материнський торт». Традиція вітати матерів тортом, прикрашеним 12 кульками марципана, збереглася у Великобританії і до наших часів.

Однак міжнародним святом День матері став завдяки США. У 1907 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії, у якої передчасно померла її власна мати, атакувала державні і законодавчі органи США листами з проханням започаткувати день вшанування матерів. 

Через три роки її наполегливість принесла результат – у 1910 році штат Вірджинія першим визнав День Матері офіційним святом. А ще через чотири роки, у 1914 році, Президент Вудро Вільсон оголосив День матері офіційним святом всіх штатів Америки і з тих пір в США його відзначають щорічно.

Поступово друга неділя травня стала святом мам ще для 23 країн світу, а понад 30 країн обрали для нього інші дні.

 

У 1928 році вперше День матері відсвяткував Союз українок Канади, а в 1929 році свято прийшло до Галичини. Організатором торжеств була Олена Кисилівська, редактор тижневика “Жіноча доля”. Також 1929 «Союз українок» зініціював впровадження цього свята на Тернопільщині. Товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Пласт», «Сокіл» та ін. організовували концерти, конференції, фестини по всій Галичині.

У 1939 свято заборонила радянська влада.

З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, свято Матері повернулось в Україну.

 

Святкування Дня матері в Україні введене в 1999 році указом президента. Відзначається свято кожної другої неділі травня.

Мама! Немає милішого слова –

Ти ж бо життя, і творіння, й основа,

Пензель, перо надихались Тобою,

Вічна Ти в пісні – з болем, любов’ю.

 

«Коли Бог творив Маму».  (Бруно Ферреро. Сорок казок у пустелі)

Одного разу Бог вирішив створити…маму. Шість днів та ночей він роздумував і експериментував. Та ось з’явився ангел і каже:

— Ти стільки часу витрачаєш на неї!

— Так… Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна складатися з 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все — від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.

Ангел похитав головою і недовірливо запитав:

— Шість пар рук?

— Не в руках проблема, — відповів Бог, — а в трьох парах очей, що вона повинна мати.

— Аж стільки! — скрикнув ангел.

Бог ствердно кивнув. Потім додав:

— Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: “ Що ви там робите, діти? ”, навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару на потилиці, щоб бачити те, чого не мала бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який потрапив у халепу: “Розумію, сину, і люблю тебе”.

— Господи, — сказав ангел, — вже пізно, йди відпочивати.

— Не можу, — відповів Господь. — Вже майже закінчую.

Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

— Надто ніжна, — сказав, зітхаючи.

— Але витривала! — відповів Господь із запалом. — Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.

— Вміє думати? — спитав ангел.

— Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.

Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.

— Тут щось стікає, — сказав здивовано.

— Так, це — сльоза, — відповів зі смутком Бог.

— А для чого вона? — спитав ангел.

— Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.

— Господи, Ти — справді геній! — вигукнув захоплено ангел.

Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:

— Правду кажучи, це не я створив… ту… сльозу.

 

Мамина сльоза… Це любов і турбота, це радість і горе, це біль і розрада, які вона переживає разом зі своєю дитиною, а часто – замість своєї дитини. Ажде в її серці горить священний вогонь божої ласки – любов до дитини.

Перед Богом мама на колінах,

Щирим серцем молиться вона.

І горить незмінна і нетлінна

Віра—непідкупна і міцна!

Ця молитва небо відкриває,

Ця молитва рветься в Небеса,

Бо любов Господня в ній палає!

І слова, як вранішня роса,

Кожна крапля має силу Божу

Для нужденних, хворих і німих…

За дітей незрячих і безсилих—

Молиться не тільки за своїх!

За дітей, щоб вирвати із аду,

Усім серцем молиться вона.

В цій молитві сила зорепаду

І морської хвилі глибина…

Перед Богом на колінах мати,

А насправді – воїн на коні!!!

Дай бажання поряд з нею стати

І молитись, Боже, і мені!!!

 

 

Немає нічого більшого, як любов материнська (народна легенда).

Був у матері єдиний син - добрий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вимивала йому сорочки. Виріс син статний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруха, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: "Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні! "

Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: " Наказала мені дружина вбити вас, мамо! А не послухаю - піде від мене " Заплакала мати й відповідає: "Ну що ж, синку, роби так, як велить серце"

Пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене лице. Стрепенулось серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: " Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське. Потім у вогонь поклади.»

Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притиснула кучеряву голову до грудей.

Осоружною йому стала дружина - красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими.

• То ж не даремно кажуть, що найсвятіша - любов материнська!

 

Якщо раніше жінка була матір’ю, берегинею домашнього вогнища, то сьогодні вона є і прекрасною жінкою, матір’ю, чудовим керівником, бізнес-леді... Поєднати в собі все це не просто, але їм, справжнім, це вдається.

Так, є в році день, коли всі славлять жінку, говорять теплі й приємні слова, дарують квіти, листівки, подарунки. Чому? Тому що у жінок дуже багато чеснот, вони завоювали собі право вибирати будь-яку професію, тому що можуть робити все не гірше чоловіків. Але причина не в цьому. Є така місія на землі, яка цілком належить жінці: стояти у колиски, боротися з будь-якими негараздами, захищаючи вогник нового життя, вводити маленьку людину в світ і допомагати їй зробити там перші кроки.

 

Умійте цінувати любов  матері. Будьте дбайливі до цієї любові. Не ображайте її випадковою грубістю, різким словом, неслухняністю. Адже лише мама думає про нас завжди і скрізь. Тільки мама завжди приймає нас такими, які ми є. Серце її завжди з своєю дитиною.

 

Низько вклоняйтесь своїм милим й дорогим мамам за їх нестерпні муки, в яких народжується нове життя, за їх безсонні ночі, коли вони сиділи над вашими колисками, за їх велике терпіння, ніжні руки і гаряче серце. Це їхня повсякденна турбота і невтомна праця, їх палка любов благословляє нас у дорогу життя. Хай завжди будуть здоровими і радісними ваші мами!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»

 

 

 

 

ВИХОВНА ГОДИНА

 

«День пам'яті та примирення»

                                                                                           Підготувала:

                                                                                     класний керівник 

                                                                                     групи №19/20

                                                                                     Пахар Т.В.

Запоріжжя-2022

Мета: виховувати мужність, почуття патріотизму, любов до Батьківщини, до історії свого народу, пошану до ветеранів Другої Світової війни

 

Хід виховної години

 

Класний керівник: 

Пам'ять. Це не просто частина історії. Пам'ять – це наша совість, біль, наша гордість. Пам'яті наших дідів, батьків і старших братів, пам'яті вічно молодих солдатів і офіцерів, що мужньо боролися з ворогом і перемогли, пам'яті тих, хто поліг смертю хоробрих, пам'яті всіх, чиї серця обпалила Друга світова війна присвячується.

 

Доки світанками сонце встає,

А на калині зозуля кує – 

Пам’ять людська не забуде повік

Мук закатованих, попелу крик.

Там, де кривавий пройшов душогуб,

Свідком лишився опалений дуб.

Чорний, як лихо. І жахом пропах.

Навіть боїться гніздитися птах.

Віти – мов горе заламаних рук.

Ні! То не свідок. А Пам’ятник мук!

Доки світанками сонце встає –

Нам на калині зозуля кує!

Тільки, як тріскає в тиші земля,

Стогін важкий із могил промовля:

«Спинись, Людино! Мовчки поклонись.

У тишині задумайся на мить.

І нам життя всміхалося колись.

Дзвонила сонцем сяюча блакить.

Ми мали в серці мужність і любов

І вірили у Перемоги час.

Хоча зотлілий попіл захолов,

Але наш голос досі не погас.

Орали ми і засівали лан,

Щоб добротою колосився світ.

Якби зібрати болі наших ран,

То розколовся б навіть і граніт!

Не треба сліз! Ще наші нас печуть,

Як тихо плаче росами трава.

Нехай же мирно променіє путь,

Для тих, хто наших мук не забува!

Коли не спить далекий небосхил

І стелиться туманом сивина,

Наш гнівний голос чути із могил:

«Хай буде тричі проклята війна!»

 

Війна… Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України.

Минають роки, відлітають у вічність… Більше півстоліття минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли гармат, прийшов мир, настала тиша, за яку заплачено ціною життя мільйонів людей. 

В жахіття війни було втягнуто 67 держав, 80% населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих  б років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто  пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. 

Все далі відходять грізні роки Другої Світової війни. Але не згасає пам'ять про тих, хто приніс на вівтар Великої Перемоги своє життя, хто поліг у боях заради щастя інших.

Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі імперські інтереси і навіть вбивати інших українців. 

Поруч із тим, слід наголосити на внеску саме українців у розгром нацизму і згадати як про солдат Радянської армії (понад 6 млн) та вояків УПА (понад 100 тис.), так і про тих українців і вихідців з України, які перебували у військових з’єднаннях інших держав: Польщі, США, Канади, Франції.

 

З різних причин українці воювали і по інший бік: у військах Німеччини, Румунії, Угорщини, Словаччини, Хорватії. 

Із Україною також пов’язане і завершення війни. 2 вересня 1945 р. генерал Кузьма Дерев’янко від імені СРСР приймав беззастережну капітуляцію Японії.

 

Лише на території України в руїни і згарища перетворено 714 міст, 28 тисяч сіл. Скільки горя, мук, крові, життів людських за цими цифрами. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. 

Це все було… Були німі кургани, війна ішла не на життя, а на смерть. Як сиві Дніпрові води, збігають роки. Журавлиними ключами відлітають у далекий вирій дні. А навкруги вирує вічне життя… 

 

Ми свято шануємо пам'ять усіх,
Хто власним життям нашу юність зберіг,
Хто впав за свободу у грізну годину,
За землю священну, за Україну!

Вони у бронзі й камені звелись,
Летять роки і хмари понад ними.
Все менше тих, хто бачив їх колись,
Все менше тих, хто бачив їх живими

Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять біль Другої Світової війни. Червоним лиховісним полум'ям кривавого терору увірвався він до мирних осель Західної України того далекого 17 вересня 1939 року, розірвав небо хижою тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами Наддніпрянської України 22 червня 1941 року. Вікопомна неділя, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

           Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.

І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.
Сьогодні ми віддаємо данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.

Упав солдат в бою нерівнім
На трав настелені мости…
Та поклялися друзі вірні
До Перемоги з ним прийти.
Й таки прийшли. О тій годині,
Коли настав кінець війни,
Він розписався у Берліні
Своїм багнетом на стіні.
Коли ж додому повертали,
Звільнивши од напруги світ,
До праці вірні друзі стали,
А він підвівся на граніт.
Підвівсь і став як образ слави
О тих, що ніч перемогли,
Щоб діти вільної держави
Рівнятися на них могли.

Багато на нашій землі обелісків,
Вкарбовані в них золоті імена
Вклонися, людино, їм низько-низько, -
Це пам'ять, яку залишила війна.

Ми пам'ятаєм, хто в лиху добу
В броні важкій віддав останні сили,
Ми зараз квіти і терпку журбу
Приносим на засмучені могили.

 

Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони. Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне цю весну. 
Поклонімося ж тим, хто поліг у бою,
Хто покрив землю рідну собою,
Поклонімося всім, хто впав у бою,
Хто відстояв нашу свободу.

 

Прошу всіх вшанувати пам’ять полеглих співвітчизників хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

 

Могили! Могили! Скільки їх лишилося на дорогах війни. В них лежать ті, хто вже ніколи не погляне на цей світ. Вони вже ніколи не притиснуть до грудей посивілої голови старенької матері чи дружини, ніколи не піднімуть на руки сина чи доньку.

 

У війни не жіноче обличчя. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. 

 

Старенька мати йде до свого сина…
Гранітні плити плачуть під ногами,
Стукоче серце в грудях, ниє спина.
- Як важко було у часи розлуки
Без тебе жити і без твого тата…
Тече сльоза і падає на плити.
Зі стелі очі дивляться хлоп’ячі.
Їм тільки жити, жити і творити,
Вони ж навік залишаться дитячі.
Стоїть старенька й плаче, ні – ридає…
Стоїть старенька жінка-мати на могилі,
Від чоловіка, сина погляд відвести не в силі,
А вони довічно житимуть у сні.
Вони приходять в материне серце -
В боях полеглі воїни-сини…

 

Пам’ятаймо, що багато жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога. Вони часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

 

Катами мучена, розп’ята,

Ти не скорилась ворогам

Ти знала: прийде час розплати

Впаде на голови катам.

Ти знала мучитись не довго,

Що заясніє небозвід,

Що зійде сонце, зійде сонце

І все дивилася на схід;

У далину де дні і ночі

Від вибухів здіймався дим,

Дивились виплакані очі

На Україну – рідний дім.

 

У травні 2014 року вперше було використано зображення червоного маку як символ пам’яті жертв Другої світової війни.

 

Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. 

 

Хай червоний мак на грудях у кожного буде свідченням того, що ми ніколи не забудемо жертв війни.

 

На жаль, наша війна за велику перемогу ще не завершилась.

Багато страждань випало на долю нашого народу за цей час, але він проявив свій незламний дух.  Сьогодні в нашій рідній країні йдуть військові дії, точаться криваві бої.  З березня 2014 року наша країна  знаходиться в стані неоголошеної війни. З лютого 2022 року РФ розпочала так звану «спеціальну військову операцію», широкомасштабне вторгнення в Україну, порушивши кордони нашої країни. Після цього російські війська почали обстрілювати Київ, Харків, Одесу, Маріуполь, Миколаїв, села і районні центри Запорізької області та багато інших міст і сіл. Вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти російського агресора.  На полі битви – захисники, воїни, волонтери, медичні працівники, цивільні люди країни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну і впевнено йдуть до Перемоги!

Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

 

 

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»

Виховна година

на тему

«Не може жити людина без сім'ї»

(до Міжнародного Дня сім'ї)

Підготувала 

класний керівник гр. №19/20

Пахар Т.В.

Запоріжжя-2022

 

Мета: розкрити знання здобувачів освіти про найрідніших людей: батька і матір. Учити підлітків шанувати й поважати своїх батьків; формувати в них почуття обов'язку перед батьками; довести всім присутнім, що батьки і діти - це одне ціле. Виховувати у здобувачів освіти почуття любові й поваги до своїх рідних, бажання спілкуватися з ними, приносити їм радість.

 

Перебіг виховної години.

Класний керівник:

Дорогі учні! Сьогодні у нас незвичайна виховна година. Тема, на яку ми сьогодні з вами поспілкуємось, буде зіткана з добра і щирості, ніжності та зворушливості. Усі ми знаємо, що людина сильна тоді, коли вона не одинока, коли її є кому підтримати, це той причал, до якого пристаєш, ховаючись від бід і незгод, де знаходиш спокій та затишок.

Кажуть, що природа наділила людину великим даром – продовжити і повторити себе у своїх дітях та створити гарну і дружню сім'ю. Сім'ю, яка підтримує теплі родинні взаємини, разом долає негаразди, радіє успіхам, виховує дітей та навчає їх шанувати старших й любити Батьківщину.

Отож тема нашої класної години, слова народної мудрості: «Дерево не може жити без коріння, а людина без сім'ї». 

З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона – джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини – ось мірило розвитку і прогресу країни.

Міжнародний день сім’ї встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році і відзначається щорічно 15 травня (резолюція A/RES/47/237 від 20.09.1993 р.). Вперше це свято було відзначено 15 травня 1994 року. Створення цього дня покликане звернути увагу громадськості різних країн на численні проблеми сім’ї. Адже, коли зневажаються основні права однієї сім’ї – єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою.

Слово «родина» походить від кореня «род», «рід», що говорить саме за себе. «Сім’я» має відношення до «семені» та продовження роду, тобто народження і виховання дітей, яке традиційно вважається основним призначенням створення сім’ї. Родина була і залишається хранителькою духовних цінностей, родинних традицій, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку.

Міжнародний день сім’ї відзначають і в нашій країні. Дуже хотілося б, щоб цей день став особливим святом, адже українці споконвіків славилися міцними сімейними устроями, багатодітністю, духовною єдністю поколінь, повагою до батьків та до жінки-матері.

 

https://www.youtube.com/watch?v=asnRAeZN3LE

 

Кожна сім'я - це окрема книга життя, яку пишуть спочатку батько й мати, а потім продовжують їх діти. «З родини починається життя людини»,- говорить народна мудрість. Саме в родині людина робить свої перші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім'ї вона навчається любові і добра, у сім'ї вона вчиться шанувати рід, берегти пам'ять свого народу. А починається сім'я з маминої колискової. Давайте прослухаємо одну з таких ліричних композицій.

Звучить колискова

Звичайно, ви не пам'ятаєте слів колискових. Але мамине тепло, любов і мелодія її доброго серця залишились у вашій пам'яті. Час летить невблаганно швидко. Ви стали дорослішими, але для ваших батьків ви назавжди залишитеся дітьми. Підніміть руки ті, кого вдома частіше називають не за ім'ям, а лагідним словом «синочок, синку, любий»? Дякую.

А які слова ви кажете своїм батькам? Як ви до них звертаєтесь?

Більш ніж впевнена, що ви можете сказати про батька лише найкращі слова. Бо справжній батько сильний, мужній, добрий. Завжди приходить на допомогу в скрутну хвилину. 

Здається, мабуть не знайдеться найкращих слів на землі, щоб висловити шану й дяку нашим матусям. Вони найкращі серед інших, бо вони добрі, ласкаві, співчутливі, справедливі, хазяйновиті й турботливі, вони є нашими найкращими подругами, яким ми довіряємо свої найпотаємніші таємниці.

Мати й батько – найдорожчі люди у нашому життя. Разом ми всі Сім'я, звідси кожен з нас іде у довгу і щасливу дорогу…

·         А що ви можете сказати про свою сім'ю? Доповніть речення:

Сім'я – це ….

У нашій родині всі –

У нашій родині панує -

У чому секрет сімейного щастя?

Родина має велике значення, вона готує людину до життя в суспільстві, де кожен має не лише права, а й обов'язки. Про родинні обов'язки ми й поговоримо далі. Пам'ятаєте мультфільм «Мавпочки»? 

·         Які обов'язки мала мама мавпенят?

·         А які обов'язки має мама у вашій родині?

·         Чи відрізняються обов'язки мами і тата?

·         Що виконує тато у вашій родині?

·         До чого призводить невиконання обов'язків?

·         Які доручення батьки покладають на вас?

Справді, у родині найбільше обов'язків мають дорослі. Вони працюють, виховують дітей, купують продукти, готують їжу . Кожна родина створює власні правила щодо розподілу обов'язків. У тій родині, де до своїх обов'язків ставляться відповідально - виникає менше причин для сварок, конфліктів. Виконання своїх обов'язків - це внесок до родинного щастя. 

Сучасне життя дуже насичене і бурхливе. Воно не стоїть на місці і вносить свої корективи в повсякденне життя. Як ви гадаєте, чого не вистачає сучасним дітям в сімейних стосунках? Послухайте дані соціологічного опитування серед підлітків віком від 11 до 14 років (перегляд соціального відеоролика) 

·         А чого вам не вистачає у ваших родинних стосунках?

Так дійсно, часом дітям не вистачає турботи батьків. Буває так, що родина зустрічається із труднощами. Але для того, щоб подолати всі негаразди треба триматися та діяти разом, бути дружніми і завжди підтримувати один одного. 

Запорукою сімейного щастя є також здоров'я кожного члена родини, а особливо дітей. Давайте також приділимо увагу нашому фізичному здоров'ю.

Сім´я, увібравши в себе історичний досвід всіх попередніх поколінь, завжди була і залишається осередком збереження духовних і культурних традицій нації. Весь світ знає, якою талановитою, працелюбною, духовно багатою є українська нація. Ці високі якості закладаються саме в сім´ї, де дитина отримує перші уроки любові до батька, матері, до своєї Батьківщини. У сім´ї вона набирається сил і натхнення, які допомагають їй впродовж всього життя долати життєві труднощі, досягати вершин і отримувати перемоги, адже саме родина є тією цеглинкою, з якої складається добробут та спокій у нашій державі.

            Тож дозвольте у Міжнародний день сім'ї побажати Вам і Вашим рідним міцного здоров'я, щастя та непохитної твердості родинних стосунків. Нехай це свято стане для кожного з нас продовженням великого сімейного щастя і вагомих досягнень для кожної сім´ї.

 

Сім'я - це пристань і гавань,

Сюди повертаєшся знов

Із мандрів далеких і плавань,

Тут вічно панує любов.

Тебе тут завжди пам'ятають,

Куди б ти не їхав, не йшов,

На тебе постійно чекають

Увага, турбота, любов.

Сімейний вогонь палає,

Теплом наповнивши дім.

Лине пісня з краю до краю,

Щастя бажаю усім.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Червень

01.06.2022

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховна година,

присвячена Міжнародному дню захисту дітей

 

 

 

 

 

Розроблена і проведена

класним керівником гр.№19/20

Пахар Т.В. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя-2022

Мета: розширити знання здобувачів освіти про Міжнародний день захисту дітей; акцентувати увагу на проблемах дитинства планети; формувати патріотичні почуття; вчити усвідомлювати єдність своєї долі і долі Батьківщини.

 

ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

Класний керівник:

1 червня в Україні відзначається Міжнародний день захисту дітей, який також називають День дітей або Дитячий день. День запроваджений з метою привернення уваги до проблем дотримання прав і охорони здоров'я дитини, однак дата його святкування різниться залежно від країни. Яка історія цього свята, як воно з'явилося, як його відзначають в Україні, що треба знати про захист прав дітей – ось саме про це ми сьогодні і поговоримо.

Як та чому з'явився цей день

В Україні дату започаткували як святкову з 1998 року, хоча уперше день відзначався у 1950 році у 51 країні світу, а започаткувала його Рада Міжнародної демократичної федерації жінок у 1949-му у Парижі. Ініціативу підтримала Організація об'єднаних націй оголосила захист прав, життя і здоров'я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності. Також була проголошена необхідність соціального захисту прав дитини.

Вже у 1959 році з'явилася Декларація прав дитини від ООН, яка проголошувала рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану та іншого. Декларація закликає батьків, громадські організації, уряди визнати права дітей і сприяти їх здійсненню. Також існувала Женевська декларація прав дитини 1924 року. Ці декларації носили лише декларативний та рекомендаційний характер, а для захисту і забезпечення прав дитини необхідні були конкретні закони й міжнародні договори. Тоді й постало питання щодо законодавства стосовно прав дітей.

20 листопада 1989 року Генеральною асамблеєю ООН була прийнята Конвенція про права дитини, яка вважається світовою конституцією для дітей. Україна ратифікувала конвенцію 27 вересня 1991 року, й відтоді цей документ є частиною національного законодавства.

В Україні наприкінці XX століття встановлення свята ініціювало Міністерство у справах сім'ї та молоді — орган, який у 2010 році реорганізували у Міністерство освіти і науки, молоді та спорту. Також започаткування свята підтримав Всеукраїнський комітет захисту дітей, Національний фонд соціального захисту матерів і дітей "Україна — дітям" та інші громадські організації. 30 травня 1998 року другий президент України Леонід Кучма підписав указ про святкування Дня захисту дітей.

Які витоки свята?

День дитини розпочався у другу неділю червня 1857 року преподобним доктором Чарльзом Леонардом, пастором Універсалістської Церкви Викупителя в Челсі, штат Массачусетс: Леонард провів спеціальну службу, присвячену дітям. Леонард назвав день Днем троянд, хоча згодом він був названий Квітковою неділею, а потім названий Днем захисту дітей. Вперше Дитячий день був офіційно оголошений Турецькою Республікою національним святом у 1920 році з встановленою датою 23 квітня. День дитини відзначається на національному рівні з 1920 року, коли уряд та газети того часу оголосили його днем для дітей. Однак було вирішено, що для роз'яснення та обґрунтування цього святкування потрібно офіційне підтвердження, і офіційна декларація була зроблена на національному рівні в 1929 році засновником та президентом Турецької Республіки Мустафою Кемалем Ататюрком.

Міжнародний Дитячий день вперше був проголошений в Женеві під час Всесвітньої конференції з питань захисту дітей в 1925 році. 4 листопада 1949 року 1 червня Міжнародна жіноча демократична федерація в Москві встановила Міжнародний Дитячий день. Починаючи з 1950 року, у багатьох комуністичних та посткомуністичних країнах 1 червня відзначається Днем захисту дітей. У 1954 р. Сполучене Королівство проголосило Дитячий день, щоб заохотити всі країни встановити день, по-перше, сприяти взаємному обміну та взаєморозуміння між дітьми, а по-друге, ініціювати дії з метою сприяння та сприяння добробуту дітей світу. Це спостерігається для сприяння досягненню цілей, викладених у Хартії, та добробуту дітей. 20 листопада 1959 року Організація Об'єднаних Націй прийняла Декларацію прав дитини. Всесвітній Дитячий день відзначається 20 листопада на згадку про Декларацію прав дитини Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р.

У 2000 році цілі розвитку тисячоліття, визначені світовими лідерами, - це зупинити поширення ВІЛ/СНІДу. Хоча це стосується всіх людей, головна мета стосується дітей. ЮНІСЕФ прагне досягти шести з восьми цілей, які стосуються потреб дітей, щоб усі вони мали право на основні права, прописані в міжнародному договорі про права людини 1989 року. ЮНІСЕФ постачає вакцини, співпрацює з директорами з питань належного медичного обслуговування та освіти та працює виключно для допомоги дітям та захисту їх прав. У вересні 2012 року Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун очолив ініціативу щодо виховання дітей. По-перше, він хоче, щоб кожна дитина могла відвідувати школу - мета до 2015 року. По-друге, для вдосконалення набору навичок, набутих у цих школах. Нарешті, впровадження політики щодо освіти для сприяння миру, повазі та екологічним проблемам. Універсальний Дитячий день - це не просто день святкування дітей такими, якими вони є, а просвітництво дітей у всьому світі, які зазнали насильства у формах жорстокого поводження, експлуатації та дискримінації. У деяких країнах діти використовуються як робітники, занурені у збройні конфлікти, живуть на вулицях, страждають від різниць, будь то релігія, проблеми меншин чи інвалідність. Діти, які відчувають наслідки війни, можуть бути переміщені через збройний конфлікт і можуть зазнати фізичних та психологічних травм. У терміні "діти та збройні конфлікти" описані наступні порушення: вербування та діти-солдати, вбивства/каліцтва дітей, викрадення дітей, напади на школи/лікарні та недопущення гуманітарного доступу до дітей. В даний час існує близько 153 мільйонів дітей у віці від 5 до 14 років, які примушені до дитячої праці. Міжнародна організація праці в 1999 р. прийняла Заборону та ліквідацію найгірших форм дитячої праці, включаючи рабство, дитячу проституцію та дитячу порнографію.

Захист дитинства у цілому світі

Це — місія честі, любові, добра.

Заради майбутнього треба нам жити.

Прекрасне і вічне нехай не вмера.

Всміхається сонце привітно й ласкаво,

Цей день на планеті хай щастям сія.

Час радісно лине, змістовно й цікаво,

Добробутом повниться кожна сім'я.

Хай війни стихають від сміху дитини,

Душа очищається, серце співа,

А розум підносить крізь будні людину,

Порядність всю Землю нехай обійма.

 

Офіційно визнана дата Дня захисту дітей залежить від країни. Дитячий день відзначається 1 червня в колишніх країнах Радянського Союзу (включаючи Вірменію, Азербайджан, Білорусь, Естонію, Грузію, Казахстан, Киргизстан, Латвію, Литву, Молдову, Росію, Таджикистан, Туркменістан, Україну, Узбекистан), а також інших колишніх або нинішні комуністичні держави (Албанія, Ангола, Бенін, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Камбоджа, Хорватія, Куба, Чехія, Словаччина, Етіопія, Східна Німеччина, Косово, Лаос, Монголія, Чорногорія, Мозамбік, материковий Китай, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словенія, Танзанія, В’єтнам та Ємен та меншою мірою в Ізраїлі через міграцію радянського єврейського населення). Сюди входять 25 країн, які відновили незалежність від СРСР, відокремилися від Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія, а також Чехословаччина та Етіопія після їх відповідних розколів. Усесвітній дитячий день відзначається 20 листопада на згадку про Декларацію прав дитини Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р.

Як святкують. 1 червня в Україні та світі влаштовуються різні розважальні заходи для дітей, зокрема конкурси з подарунками, концерти, виставкові та пізнавальні заходи. Попри те, що у більшості школярів "останній дзвоник" лунає до 1 червня, класи збирають разом і ведуть, зокрема, у парки, де переважно організовуються заходи до Дня захисту дітей. Також цьогоріч у Києві з дітьми можна піти до Київського зоопарку, Софійської площі чи на ВДНГ, де дітям готують різноманітні майстер-класи та розваги.

Багато країн встановили свято саме у літні дати, аби дати дітям можливість виходити та розважатися на вулиці. Символом Міжнародного дня захисту дитини є зелений прапор, на якому намальовано п’ять фігурок людей різного кольору, які стоять на поверхні Землі. Це символізує об’єднання та розуміння різних народів світу, незалежно від раси та національності.

Під мирним небом можна в щасті жити,

Сади ростити, мріяти й творити,

Нехай війни не знають діти,

І неляка тривожна мить.

Нехай злітає зграя голубів

Як символ миру у блакитне небо.

Бажання кожного без зайвих слів

Ми хочемо миру! Нам війни не треба!

 

 

 

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»

 

 

Виховна година

«ДЕНЬ БАТЬКА»

Підготувала

класний керівник групи №19/20

Пахар Т.В.

Запоріжжя-2022

Мета: сприяти усвідомленню ролі батька у вихованні дітей, виховувати любов та шанобливе ставлення до Батька та рідних, доброту, повагу до старших, гордість за свій народ, свою землю, сприяти зближенню поколінь.

 

ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

Класний керівник: Доброго дня, шановні учні! Сьогодні ми поговоримо про незвичайне свято, яке в Україні святкується не так давно – свято Батька! 

У багатьох країн світу вже понад 100 років існує традиція вітати татусів з їхнім «професійним святом». Україна раніше неформально святкувала День батька в третю неділю червня або третю неділю вересня, проте з 2019 року наші татусі також отримали свій особливий святковий день, а Україна – нове державне свято. Коли відзначають День батька, яка історія виникнення та традиції святкування в різних країнах світу – дізнаємося з сьогоднішньої зустрічі.

Історія виникнення свята.

Вперше День батька відсвяткували в США (місто Спокан, штат Вашингтон) 19 червня 1910 року.

Під час служби в церкві, присвяченої Дню матері, жінка на ім’я Сонора Додд (Смарт) подумала про свого батька – Вільяма Смарта, який після смерті дружини сам виховував Сонору і ще 5-х дітей.

На знак поваги та любові до свого батька, жінка звернулась до місцевої влади з пропозицією запровадити нове свято для всіх татусів Америки. Було прийнято рішення відзначати його в День народження Вільяма Смарта – 5 червня, проте підготовка затягнулася і вперше День батька відсвяткували 19 червня 1910 року.

Згодом ідею підтримали інші штати, але загальнонаціональним це свято стало на кілька десятків років пізніше.  В 1966 році президент Ліндон Джонсон підписав прокламацію, офіційно оголосивши третю неділю червня Днем батька. Однак Конгресмени ще довгий час не наважувалися на офіційну установу свята. День батька офіційно узаконений президентом США Річардом Ніксоном в 1972 році.

З часом інші країни також почали долучатися до свята. На сьогоднішній день понад 40 країн світу щорічно вшановують чоловіка-батька. Більшість із них, як і Сполучені Штати, в третю неділю червня. Окремі країни відзначають в інші дати. Наприклад, сусідня Польща – 23 червня; Італія, Іспанія, Португалія – 19 березня, а от у Південній Кореї 8 травня – спільне свято матерів та батьків.

Коли День батька святкують в Україні?

До 2019 року День батька не мав офіційного статусу в Україні. Але 8 травня 2019 року Кабінет Міністрів України схвалив проект указу президента про встановлення Дня батька, який щорічно відзначатиметься в третю неділю червня, як і в більшості країн світу. Цього року свято випадає на 20 червня.

 

Традиції святкування.

День батька – це свято поваги та вдячності чоловікам, які піклуються про своїх дітей. В цей день татусі з усього світу отримують привітання, квіти, подарунки, а в деяких країнах спеціально до свята – додаткову допомогу.

Так, в США напередодні свята прийнято надавати матеріальну допомогу батькам, які самотужки виховують дітей, а ще в цій країні особливе ставлення до троянд. Червону троянду носять біля серця якщо батько живий, а білу – якщо батько вже покинув наш світ.

В Німеччині День батька – це завжди вихідний, оскільки відзначається разом зі святом Вознесіння Господнє. Традиційно в цей день татусі зустрічаються з друзями, запасаються пивом та закусками і відправляються святкувати на природу.

У Фінляндії вулиці прикрашають прапорами, а в деяких містах проводять фестивалі.  Діти заздалегідь готують татам подарунки, створені власноруч, а дружини готують святковий обід.

В Італії День батька святкують 19 березня – в День святого Джузеппе, або святого Йосифа. Традиційно святкування починається з ходи по місту з іконою святого Йосифа. Часто в деяких регіонах влаштовують обіди для бідняків, яких обслуговує сам господар дому. На двері свого будинку італійці вішають оливкову гілку, яка означає, що сьогодні вони можуть пригостити обідом будь-кого. В цей день вітають всіх італійських чоловіків, але найбільше уваги приділяють татусям. Діти готують подарунки, створені своїми руками, малюють листівки, пишуть для них вірші та пісні.

В Україні День батька – молоде свято, тому ще поки не сформувались якісь особливі традиції, але в цей день прийнято дарувати подарунки, дякувати за любов та турботу своїм батькам, а ще проводити весело час разом.

Наприклад, чудову традицію святкувати День батька започаткував телеканал ICTV. У вересні 2018-го року зірки телеканалу разом з багатьма українськими родинами активно та весело провели час в ботанічному саду імені Фоміна. А в 2019 році на ВДНГ зіркові батьки ICTV та «Дизель Шоу» жартували, розігрували призи, проводили конкурси для всіх, хто завітав на свято. Останні роки пандемія коронавірусу, на жаль, внесла свої корективи в святкування, але за традицією в різних містах нашої країни проводяться заходи з відзначення чудового дня  затишку і тепла – Дня батька.

Ми всі добре знаємо, що людина сильна тоді, коли у неї є родина, сім’я. «Батько і мати-два сонця гарячих, що нам дарують надію й тепло…»,- стверджує український поет В. Крищенко. Вони наша опора й оберіг від усякого зла. 

Без мами і тата не народиться дитина. Без батьківського виховання не народиться людина. Тримаючись за сильну батькову руку, дитина робить свої перші кроки в житті. Спираючись на неї, йде в широкий світ. У родині вона вчиться шанувати свій рід, свою державу, берегти традиції своїх предків. 

Вся українська спільнота неухильно прагне до моделі доброго і турботливого батька. Навіть не дивлячись на те, що сьогодні на батьків іноді покладено основне матеріальне забезпечення родини, не можна, щоб це йшло в розріз розвитку та збереження здорових стосунків в рідній сім’ї. Так закладено Богом споконвіку, що Батько є відповідальним за збереження життя дитини, її виховання і духовну настанову. Звичайно ж це відбувається в тісному партнерстві з мамою, яка також бере активну участь у всіх цих процесах, але навіть для неї її чоловік і батько їхніх дітей не рідко є опорою і підтримкою, яку може забезпечити тільки любов і турбота Отця .

 Чи можливо дати чіткі визначення і характеристики ролі отця для сім’ї, рідних і близьких, для держави і суспільства в цілому? Важко сказати. Швидше за все у кожному конкретному випадку вони будуть зовсім різні, проте всі ці можливі формулювання буде об’єднувати одна абсолютно чітка риса - любов і відповідальність.

Батько, тато, татусь, татусенько… Він вимогливий і суворий, мудрий і сміливий, сильний і міцний. Коли він усміхається, то скільки ласки й тепла у його погляді! Але його любов стримана. Недарма кажуть у народі, що дитину треба любити. Але так, щоб вона цього не помічала!

Батько-взірець для сина. Саме від батька син вчиться бути  справжнім чоловіком, поважати свою дружину, навчає його всякої чоловічої роботи по господарству. Недаремно в українському фольклорі існує вірш-звернення до татка:

Навчи мене, тату, жити на світі,

Сонцю усміхатись, ранку радіти.

Навчи мене, тату, життя розуміти,

Щоб в радості, в горі людиною лишатись.

Навчи, мене, тату, як друга шукати,

Щоб з ним ми могли всі біди здолати.

Навчи мене, тату,  як дім збудувати,

Садок посадити, землю зорати…

Шанування батьків – один з найсвятіших обов’язків людини. Батьки нас зростили, виховують, навчають добра, леліють, люблять. І як не відплатити їм пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою? А, власне, тільки цього на схилі літ і хочуть вони від вас, дітей. 

Дідусь, тато, син – це нерозривне ціле. Чоловік у всі часи був захисником сім’ї, роду, рідної землі. Юнаки, досягнувши повноліття, ідуть служить в армію – стояти на захисті кордонів Вітчизни, щоб спокійно могли спати люди. Не завжди мирно було на нашій землі. Коли нападали вороги, чоловіки без вагань ставали на захист рідної землі. І сьогодні, коли наша рідна Україна  перебуває у стані війни, справжні чоловіки, справжні патріоти своєї держави стали перед лицем ворога, не думаючи про своє життя. Цим вони відстоюють право на свободу, право жити у вільній, цілісній і незалежній Державі.  Тож побажаємо їм швидкої Перемоги та повернення до своїх домівок живими та неушкодженими. А наших Героїв, які загинули на полі бою вшануємо хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання.

 

 

 

 

 

 

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»

 

 

Виховна година

«ДЕНЬ Конституції »

 

Підготувала

класний керівник групи №19/20

Пахар Т.В.

Запоріжжя-2022

 

 

Конституція - основний закон, який гарантує кожному громадянину країни свободи і права, а також визначає політичний устрій держави. День Конституції України - одне з найбільших державних свят. Припадає воно щорічно на 28 червня.

Саме 28 червня 1996 року Верховна Рада прийняла Конституцію незалежної України. Тодішнім спікером парламенту був Олександр Мороз. Він побоювався, що не зможе зібрати достатню кількість депутатів, а тому наголосив - робота над документом триватиме, поки його не ухваять. Відбулося 24-годинне безперервне засідання, на якому проголосували та ввели в дію Конституцію України. Тоді за її ухвалення проголосував 321 депутат (потрібно було набрати щонайменше 300 голосів).

Україна з усіх країн колишнього СРСР ухвалила нову Конституцію найпізніше - аж на п'ятому році незалежності. До цього використовувалася стара Конституція УРСР. Від 1991 року було запропоновано цілих 15 проєктів цього важливого документа, а активна робота над ним зайняла три місяці. Міжнародним товариством була схвалена Конституція України, адже її тоді назвали однією з найдемократичніших у світі.

День Конституції 2022: чи буде вихідний

2022 року свято День Конституції України припадає на вівторок. У мирний час українці завжди отримували додатковий вихідний в першому місяці літа. Однак війна та воєнний стан внесли свої корективи. У зв'язку з тим, що воєнний стан було продовжено до 23 серпня 2022 року вихідного не буде. Незважаючи на це, ви все-таки можете привітати своїх рідних, близьких та друзів з цим важливим днем для всієї України.

День Конституції України: привітання у віршах та прозі

Прийняття народом свого найголовнішого Закону знаменує народження вільної держави. Так нехай ця дата в календарі не стане для нас порожнім звуком і кожен з громадян з гідністю зможе сказати, що ми дійсно маємо ту країну, яку ми заслуговуємо, і ті закони, які прийняли самі. Нехай Київ залишиться незалежним і могутнім. Нехай на жовтих полях встигає урожай радості, а блакитне небо ніколи не сховають ні дим, ні хмари гніву. Зі святом нас, українці, з Днем Конституції.

Вітаю з Днем Конституції України і від щирого серця бажаю завжди пишатися своєю країною і пам'ятати про свої права, поважати будь-який закон і вірно розуміти трактування будь-якого правила. Нехай Конституція забезпечує повноцінне життя і дає можливість самореалізації в цьому житті.

 

 

З Днем Конституції України, роки і роки тому наша країна повстала з попелу і знову стала вільною. Відзначимо ж це свято сьогодні, Конституцію, що була написана українцями для українців. Нехай же полум'я гордості за нашу державу яскраво сяє в серці кожного, освячуючи нам шлях у світле майбутнє.

 

На центральній площі міста, де цвіте акація,

Конституцію держави оголосила нація,

Запорізький гетьман Орлик для свого народу,

Постарався, щоб жили по свому закону.

Не одні ще покоління старались, боролись,

Та про вільну Україну мріяли й молились.

Щоби ми в своїй країні могли вільно жити,

Довелось нашим героям свою кров пролити.

На центральній площі міста, де цвіте акація,

Українську Конституцію знов святкує нація,

Нація нова і вільна, вільна в своїм краю,

Любіть свою Україну! З святом вас вітаю!

 

 

У День Конституції хочу

Вам побажати достатку,

Щоб усе вам було по плечу,

Щоб усі справи йшли гладко,

Звичайно, Батьківщину любити –

Бути сміливим життєлюбом,

Закони держави шанувати,

І жити вам буде любо!

З Днем Конституції!

 

 

Сьогодні свято на моїй землі,

За яке боролись і за яке вмирали,

Діди і прадіди твої й мої, і про яке

Поети мріяли і нишкома писали.

Сьогодні свято на моїй Вкраїні,

І ми про нього можемо сказати вільно,

Свобода слова і права людини – наш закон,

Із чим вітаю вас, шановні, щиро!

 

https://youtu.be/D9NwbS6GZMY

 

 

 

 

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»

ВИХОВНА ГОДИНА

 

 

Підсумки роботи за рік. Інструктажі на літні канікули.

 

 

 

 

 

 

Проведена

класним керівником

групи №19/20

Пахар Т.В.

 

ПРАВИЛА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ, ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКИ

 

 

1. Заборонено гратися з вогненебезпечними предметами, які можуть спричинити пожежу (запальнички, сірники, петарди, феєрверки, цигарки, легкозаймисті речовини, вогнезаймисту рідину тощо).
2. Використовувати газову плиту вдома слід тільки зі спеціалізованим електричним приладом для вмикання.
3. У жодному разі не можна брати на вулиці чи в іншому місці незнайомі чи чужі предмети, зокрема побутову техніку, не вмикати їх у розетку вдома чи в інших установах – це може призвести до надзвичайної ситуації.
4. Користуватися електроприладами тільки сухими руками. У разі виявлення обірваних проводів, неізольованої проводки, її іскріння, слід негайно повідомити дорослих чи відповідні служби.
5. Не збиратися біля проходів у громадських установах, на входах та виходах, у приміщеннях вестибюлю.
6. У разі пожежної небезпеки на кшталт наявності вогню, іскріння, диму потрібно негайно вийти на повітря (за двері, на балкон) та покликати на допомогу. Також необхідно подзвонити у службу пожежної охорони за номером 101, назвати своє ім’я, прізвище, коротко описати ситуацію (наявність вогню, диму, кількість людей у приміщенні) також свій номер телефону.
7. При появі запаху газу у приміщенні у жодному разі не вмикати електроприлади, не користуватися стаціонарним чи мобільним телефоном, відчинити вікна, двері, перевірити приміщення, вимкнути газову плиту, якщо вона була ввімкнена та вийти з приміщення; покликати на допомогу дорослих, негайно повідомити у газову службу за номером 104 чи у пожежну охорону 101; назвати своє ім’я, прізвище, коротко описати ситуацію й залишити свій номер телефону.

 

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

1. Необхідно рухатися тротуарами і пішохідними доріжками з правого боку.
2. За межами населених пунктів, рухаючись узбіччям чи краєм проїжджої частини, обов’язково йти назустріч руху транспортних засобів.
3. Необхідно користуватись виключно пішохідними переходами, зокрема підземними і наземними.
4. У місцях із регулюваними рухами слід керуватися тільки сигналами регулювальника чи світлофора.
5. Необхідно виходити на проїжджу частину позаду транспортних засобів, упевнившись, що не наближаються інші транспортні засоби.
6. Чекати на транспортний засіб потрібно тільки на посадкових майданчиках (зупинках), тротуарах, узбіччях, не створюючи перешкод для дорожнього руху.
7. На трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, можна виходити на проїжджу частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая.
8. У разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного або синього кольору чи спеціальним звуковим сигналом, потрібно утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її.

9.                  Категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або поблизу неї ігри.

10.              Водіям велосипедів заборонено: керувати транспортом з несправним гальмом і звуковим сигналом, у темну пору доби; рухатися автомагістралями, коли поряд є велосипедна доріжка; рухатися тротуарами і пішохідними доріжками; їздити, не тримаючись за кермо, та знімати ноги з педалей; перевозити пасажирів; буксирувати інші транспортні засоби.

11.              Заборонено виїжджати на проїжджу частину на інших засобах для катання (скейтборд, самокат, ролики тощо); обирати місце для катання слід на дитячих майданчиках.

12.              Бути уважними поблизу і під час переходу залізничних колій.

13.              Учні, які користуються транспортним засобом, повинні сидіти або стояти тільки у призначених для цього місцях, тримаючись за поручні або інші пристосування.

 

ПРОФІЛАКТИКА ШЛУНКОВО-КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Для попередження кишкових інфекцій, які ще влучно називають хворобами «брудних рук», необхідно дотримуватись простих і доступних кожному правил:

1. Насамперед мити руки перед вживанням їжі, після туалету та приходу з вулиці.
2. Вживати у їжу тільки ретельно миті овочі, фрукти, ягоди.
3. Не купувати у випадкових осіб на стихійних ринках, в антисанітарних умовах, молочні та м'ясні продукти.
4. Не купувати «з рук» кондитерські кремові вироби, які без належної термічної обробки та умов виготовлення можуть стати середовищем для життєдіяльності і накопичення хвороботворних мікроорганізмів.
5. М'ясні продукти необхідно варити, смажити до повної готовності, бо достатня термічна обробка знищує збудників небезпечних хвороб.
6. Дбати про чистоту квартир, під'їздів, подвір'я.

 

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА РІЧКАХ І ВОДОЙМАХ

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено та у разі необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив у біду. АЛЕ: навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді:

1. Неповнолітні особи повинні купатися виключно під наглядом дорослих.
2. Вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків.
3. Не купайтеся i не пірнайте у незнайомих місцях.
4. Не можна запливати за обмежувальні знаки.
5. Слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо коли є вітер або сильна течія.
6. Якщо підхопила течія, варто не панікувати, а просто пливти за течією, поступово i плавно повертаючи до берега.
7. Не купайтеся в холодній воді, щоб не сталося переохолодження, оптимальний період перебування у воді – 20-30 хв.
8. Без потреби не подавайте сигналів про допомогу.
9. Не підпливайте до коловоротів, пароплавів i катерів.
10. Не стрибати головою вниз у місцях, глибина яких невідома.

 

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В УМОВАХ ПІДВИЩЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ПОВІТРЯ

1. Не слід проводити багато часу на відкритому сонці, коли воно особливо активно (з 12:00 до 17:00 годин), якщо довелося вийти вдень у спеку – намагайтеся перебувати в тіні.
2. Під час виходу на вулицю не забувати надіти про головний убір.
3. Літній одяг має бути легким і лише з натуральних тканин (бавовна, льон).
4. Потрібно пити достатню кількість рідини (не менше 2-х літрів води на день), краще відмовитись від газованих напоїв.
5. За можливості уникати фізичних навантажень (у спеку) і задушливих приміщень (у будь-який час).

Демонстрація відеоролику 

«БЕЗПЕЧНІ ЛІТНІ КАНІКУЛИ 2022. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС ЛІТНІХ КАНІКУЛ»

https://youtu.be/vBiNldHblXk

 

https://youtu.be/NtWTabmPv5s